СВІТОВИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ НА ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЯХ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Природоохоронні території відіграють ключову роль у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку суспільства. Вони не лише виконують свої основні функції із збереження біорізноманіття та охорони довкілля, а й створюють сприятливі умови для відпочинку, туризму та задоволення рекреаційних потреб населення.

Серед різних форм подорожей дедалі більшої популярності у світі набуває екологічний туризм. Цей напрям розвивається як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються, адже все більше туристів прагнуть відвідати природні ландшафти, збережені в їхньому первозданному стані. Особливо приваблюють маршрути, що дозволяють безпосередньо відчути гармонію з природою та пізнати унікальні екосистеми. Попри це, серед науковців тривають дискусії щодо можливості досягнення такої моделі туризму, яка б повною мірою відповідала принципам глобальної концепції сталого розвитку. Практика свідчить, що найбільш успішні приклади реалізації екотуризму характерні для тих країн, де цілеспрямовано впроваджуються принципи раціонального природокористування, активного залучення місцевих громад та екологічної освіти туристів. У статті розглядається міжнародний досвід організації екологічного туризму на природоохоронних територіях. На основі аналізу європейських і американських практик виявлено як спільні риси, так і відмінності в організації подорожей до природних резерватів. Це дозволило визначити особливості формування туристичних маршрутів, підходів до управління природними ресурсами та взаємодії з місцевим населенням.

Світова практика переконливо доводить, що екотуризм у контексті сталого розвитку передбачає: збереження природи та біорізноманіття, економічну вигоду для регіону через розвиток інфраструктури та створення робочих місць, підтримку місцевих громад і культурної спадщини. Встановлено, що ефективне управління природоохоронними територіями є динамічним процесом, який поєднує різні види діяльності. Його результатом має стати формування збалансованої системи, здатної задовольняти зростаючі рекреаційні потреби суспільства без завдання шкоди довкіллю. Таким чином, природоохоронні території стають невичерпним ресурсом екологічно спрямованого туризму, що сприяє одночасно і економічному зростанню, і збереженню природної та культурної спадщини.