ЕКОНОМІЧНІ РИЗИКИ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ ВИКЛИКІВ

Анотація

Харчова промисловість є однією з найважливіших галузей економіки України, забезпечуючи продовольчу безпеку, створення робочих місць, а також значну частку валютних надходжень від експорту. Однак у сучасних умовах глобальних викликів галузь стикається з численними ризиками, які впливають на її стійкість і конкурентоспроможність. У цій статті проведено всебічний аналіз ключових економічних ризиків харчової промисловості України, обумовлених як внутрішніми, так і зовнішніми факторами, що визначають її розвиток. Однією з найбільших загроз є вплив кліматичних змін, що спричиняють аномальні погодні явища, зокрема засухи, повені та температурні коливання, які безпосередньо впливають на врожайність сільськогосподарських культур – основної сировини для харчової промисловості. Це, у свою чергу, призводить до нестабільності сировинних поставок і зростання виробничих витрат підприємств. Ще одним важливим викликом є геополітична нестабільність, зокрема військові дії на території України, що спричиняють руйнування виробничих потужностей, ускладнення логістики та втрату доступу до традиційних експортних ринків через блокування портів і введення торговельних обмежень. Енергетична криза, що виявляється у підвищенні вартості енергоносіїв, нерегулярності їх постачання та залежності від імпорту, також суттєво впливає на галузь. Зростання собівартості виробництва через високі ціни на енергію знижує конкурентоспроможність продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Крім того, пандемія COVID-19 створила додаткові ризики, зокрема через порушення ланцюгів постачання, зниження купівельної спроможності населення та обмеження у функціонуванні підприємств, що особливо негативно вплинуло на малі та середні підприємства. Ще одним критично важливим фактором є залежність харчової промисловості України від зовнішніх ринків, оскільки значна частина продукції експортується. Це робить галузь вразливою до коливань на світових ринках, змін у попиті та пропозиції, валютних ризиків і міжнародної конкуренції. Така залежність ускладнює довгострокове планування та знижує стійкість галузі до глобальних економічних змін. У статті запропоновано низку заходів для мінімізації вказаних ризиків і забезпечення сталого розвитку галузі. Серед них особливе місце займає диверсифікація ринків збуту, що дозволить зменшити залежність від традиційних ринків і розширити географію експорту, зокрема на ринки Азії, Африки та Латинської Америки.