МЕХАНІЗМИ ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ВРАЗЛИВИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Анотація

У статті здійснено комплексне дослідження механізмів фінансування соціального захисту вразливих верств населення в умовах трансформації економіки України, що відбувається під впливом структурних реформ, соціально-економічної нестабільності та викликів післявоєнного відновлення. Обґрунтовано, що зростання кількості соціально вразливих груп населення, зокрема ветеранів війни, внутрішньо переміщених осіб, осіб з інвалідністю та малозабезпечених домогосподарств, актуалізує необхідність удосконалення фінансових інструментів реалізації державної соціальної політики. Проаналізовано сучасні підходи до фінансування системи соціального захисту, зокрема бюджетне забезпечення, діяльність фондів соціального страхування, механізми міжнародної фінансової допомоги та залучення недержавного сектору, з урахуванням обмеженості фінансових ресурсів і зростання навантаження на державні фінанси. Визначено роль держави як ключового суб’єкта фінансування соціального захисту, а також обґрунтовано доцільність переходу до програмно-цільового методу фінансування, посилення адресності соціальних виплат та впровадження результативно-орієнтованих підходів до розподілу бюджетних коштів. Особливу увагу приділено аналізу міжнародного досвіду фінансування соціального захисту вразливих груп населення, який свідчить про ефективність поєднання державних ресурсів із грантовим фінансуванням, соціальними інвестиціями та інноваційними фінансовими інструментами, включаючи соціальні облігації та спеціалізовані цільові фонди. Доведено, що соціальний захист ветеранів війни є пріоритетним напрямом фінансової соціальної політики, оскільки їх успішна соціальна та економічна реінтеграція безпосередньо залежить від стабільності та достатності фінансового забезпечення соціальних, медичних і освітніх програм. Узагальнено, що в умовах трансформації економіки ефективність системи соціального захисту визначається рівнем диверсифікації джерел фінансування, прозорістю використання коштів та адаптацією міжнародних практик до національних умов розвитку. Зроблено висновок про необхідність формування комплексної фінансової моделі соціального захисту, орієнтованої на забезпечення соціальної стабільності, зниження соціальних ризиків та досягнення сталого соціально-економічного розвитку України.