УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ У БІЗНЕС-МОДЕЛЯХ СОЦІАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ІНСТРУМЕНТИ ЇХ МІНІМІЗАЦІЇ
DOI:
https://doi.org/10.31891/dsim-2025-12(30)Ключові слова:
соціальне підприємництво, бізнес-модель, ризики, управління ризиками, мінімізація ризиків, стійкість підприємства, інструменти ризик-менеджменту, соціальна місія, стратегічне управління, невизначеністьАнотація
Управління ризиками у бізнес-моделях соціальних підприємств є надзвичайно актуальним напрямом наукових досліджень, оскільки сучасні соціальні підприємства функціонують у складному, динамічному та непередбачуваному середовищі. На відміну від традиційних підприємств, вони поєднують економічні цілі з реалізацією соціальної місії, що збільшує спектр ризиків і підвищує вимоги до формування ефективної та стійкої бізнес-моделі. Стрімкі зміни ринкових умов, коливання джерел фінансування, зростання конкуренції, обмеженість ресурсів, а також необхідність утримувати баланс між соціальним впливом і фінансовою результативністю роблять управління ризиками ключовим елементом розвитку соціальних підприємств. Крім того, зростає роль соціальних інновацій, які, попри високий потенціал, супроводжуються підвищеним рівнем невизначеності та потребують спеціальних інструментів оцінки та мінімізації ризиків.
Соціальні підприємства, поєднуючи комерційну діяльність із реалізацією соціальної місії, стикаються з унікальним комплексом ризиків, які відрізняються як за природою виникнення, так і за рівнем впливу на їхню бізнес-модель. Традиційні підходи до управління ризиками, розроблені для комерційних організацій, не завжди враховують специфіку соціальної спрямованості, обмеженість ресурсів, залежність від грантового фінансування, волонтерської праці чи партнерств із державними та громадськими структурами. Це призводить до того, що багато соціальних підприємств залишаються вразливими до фінансових, операційних, репутаційних та інституційних ризиків.
Основною метою дослідження є обґрунтування підходів до управління ризиками у бізнес-моделях соціальних підприємств та визначення ефективних інструментів їх мінімізації з урахуванням специфіки функціонування соціального сектору та умов сучасного ринкового середовища. Для досягнення цієї мети передбачається проаналізувати теоретичні підходи до сутності соціального підприємництва та його бізнес-моделей, визначити основні види ризиків, характерних для соціальних підприємств, а також дослідити їхні джерела та наслідки для діяльності організації.
У сучасній економіці соціальні підприємства відіграють дедалі важливішу роль як інструмент реалізації соціальних інновацій, подолання нерівності та забезпечення доступу до соціально значущих послуг. На відміну від традиційних компаній, соціальні підприємства працюють у багатовимірному середовищі, де бізнес-логіка поєднується з реалізацією соціальної місії. Така подвійна спрямованість формує специфічний спектр ризиків, що потребують особливих підходів до управління. Проблеми фінансової нестабільності, залежності від донорських ресурсів, мінливості соціального попиту, нестандартних моделей доходів та складної взаємодії із зацікавленими сторонами роблять управління ризиками одним із ключових чинників довгострокової життєздатності соціальних підприємств. Водночас традиційні методики ризик-менеджменту не завжди можуть бути ефективно застосовані у секторі соціального бізнесу, що обумовлює необхідність їх адаптації або формування нових інструментів.
Управління ризиками у бізнес-моделях соціальних підприємств є критично важливим елементом забезпечення їх довгострокової стійкості та ефективності. Поєднання соціальної місії з комерційною діяльністю створює специфічний набір ризиків, які мають комплексний характер і потребують системного підходу. Соціальні підприємства стикаються не лише з традиційними фінансовими, операційними чи ринковими ризиками, але й із соціальними та репутаційними загрозами, які можуть суттєво впливати на їх діяльність. Застосування інструментів ризик-менеджменту у межах бізнес-моделі дозволяє вчасно ідентифікувати потенційні загрози, оцінювати їх вплив та розробляти ефективні заходи з їх мінімізації. Серед найбільш дієвих інструментів можна виділити моніторинг середовища, диверсифікацію джерел фінансування, партнерську співпрацю, підвищення кваліфікації персоналу, впровадження стандартів якості та налагодження прозорої комунікації зі стейкхолдерами.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Тетяна ДЕМ’ЯНЕНКО , Андрій КУЗЕМКО

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.

