КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Анотація

Актуальність теми дослідження зумовлена зростаючою роллю корпоративної культури в умовах динамічного бізнес-середовища, де вона перетворюється з формальної сукупності норм, правил і традицій на стратегічний ресурс розвитку підприємства. Сучасна корпоративна культура не лише забезпечує згуртованість колективу та формує відданість працівників спільним цінностям, а й стає ключовим чинником адаптації до ринкових змін, підвищення конкурентоспроможності та впровадження інновацій. У цьому контексті дослідження механізмів її формування та підтримки набуває особливої наукової і практичної значущості.
Попри вагомий науковий доробок у сфері організаційної культури, залишаються недостатньо опрацьованими питання інтеграції корпоративних цінностей у щоденну діяльність підприємств, ефективної внутрішньої комунікації, а також збереження єдності культури під час кризових явищ і трансформаційних змін. Аналіз праць провідних дослідників, таких як Е. Шейн, Г. Гофстеде, Д. Денісон, дозволяє виділити ключові елементи організаційної культури – цінності, норми, моделі поведінки – та окреслити підходи до їх вимірювання й розвитку. Проте більшість існуючих концепцій адаптовані переважно для великих корпорацій і не враховують специфіку малого й середнього бізнесу в умовах української економіки, що створює наукові прогалини й потребує додаткових досліджень.
Метою дослідження є обґрунтування корпоративної культури як стратегічного ресурсу довгострокового розвитку підприємства. Показано, що вона формує довіру та співпрацю, забезпечує послідовність управлінських рішень, підсилює реалізацію стратегічних цілей. Її становлення розглядається як комплексний процес, що охоплює визначення базових цінностей, створення системи норм і традицій, розвиток внутрішньої комунікації та інтеграцію в механізми стратегічного управління.
Зроблено висновок, що ефективна корпоративна культура є інтеграційною платформою для досягнення сталого зростання, адаптивності до змін та формування довгострокових конкурентних переваг. Вона виступає не лише інструментом управління персоналом, а й стратегічним ресурсом, що визначає майбутнє підприємства та його місце у глобалізованому конкурентному середовищі.