ТРАНСФОРМАЦІЯ ТЕОРІЙ СУКУПНОГО ПОПИТУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Анотація

Метою статті є дослідження трансформації теорій сукупного попиту в умовах поглиблення глобалізаційних процесів, а також виявлення ключових факторів, що визначають їхню еволюцію. Представлено авторське трактування можливостей адаптації фіскальної політики до нових викликів глобального економічного середовища. Теорія сукупного попиту розглядається як базова концепція сучасного макроекономічного аналізу та інструмент регулювання економічної активності. Здійснено ретроспективний аналіз розвитку цієї теорії – від кейнсіанської моделі до сучасних підходів державного регулювання, що враховують вплив глобалізації, фінансової нестабільності та трансформацій у структурі світової економіки.
При написанні статті використовувалися методи статистичного аналізу, теоретичного узагальнення та графічного групування та класифікації.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні та доведенні, що кейнсіанська теорія стала фундаментом для формування сучасної економічної політики, головним постулатом якої є необхідність активної участі держави в економічному регулюванні, зокрема через стимулювання сукупного попиту шляхом фіскальних механізмів. Однак в умовах глобалізації ефективність традиційного кейнсіанського підходу суттєво знижується, що обумовлює потребу в його адаптації до сучасних реалій.
Практична значимість отриманих результатів дослідження полягає в аналізі статистичних показників, на основі яких доведено, що класичні кейнсіанські та монетаристські підходи, орієнтовані на національне регулювання через фіскальну чи монетарну політику, стикаються з обмеженнями в умовах глобальної інтеграції. Зростання взаємозалежності національних економік, вплив глобальних чинників та структурні трансформації потребують модернізації існуючих економічних моделей і запровадження нових підходів до управління сукупним попитом.
Проведене дослідження динаміки зростання ВВП за паритетом купівельної спроможності провідних економік світу дозволило оцінити зміщення економічної ваги країн у глобальному просторі. Запропоновано рекомендації щодо збільшення частки України у світовому ВВП за ПКС, зокрема шляхом реалізації таких стратегічних напрямів: диверсифікація економіки з акцентом на продукцію з високою доданою вартістю; підтримка інноваційного та технологічного секторів; залучення іноземних інвестицій та покращення бізнес-клімату; інтеграція у глобальні ланцюги доданої вартості; зміцнення макроекономічної стабільності країни.