ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМ БІЗНЕС-ПАРТНЕРСТВА СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Анотація

У статті було досліджено форми бізнес-партнерства суб’єктів господарювання, а саме: організаційно-правові форми господарювання корпоративних підприємств, підприємств колективної власності, об’єднань підприємств; договірного регулювання господарських взаємовідносин; проєктного бізнес-партнерства. Зокрема аналіз правової сфери регулювання діяльності корпоративних підприємств дав авторам можливість зробити висновок, що такі суб’єкти господарювання визначаються стійкими зв’язками, є єдиними  майновими  комплексами. У статті зазначено, що застосування терміну «бізнес-партнерство» до корпоративного підприємства є невірним, оскільки в основі бізнес-партнерства має бути взаємодія (співпраця) двох або більше незалежних сторін для досягнення спільної мети.

Наступним було досліджено особливості функціонування об’єднань підприємств. У статті визначено, що об’єднання підприємств передбачає створення вищих органів управління з передачею ним у більшій чи меншій мірі повноважень (залежно від організаційно-правової форми) централізованого регулювання діяльності учасників. У цілому вони є стійкими інтеграціями, що спрямовані на досягнення спільних стратегічних цілей і передбачають часткову втрату автономності. Авторами зазначено, що у випадку змін інтересів компаній учасників така форма співпраці стає обтяжливою.

Далі у статті було досліджено взаємовідносини суб’єктів господарювання на договірній основі. Такі форми партнерства визначено як доволі гнучкі. Однак зважаючи на те, що основною метою контрактних міжфірмових відносин є прибуток, було відмічено, що будь-яка зацікавленість сторін крім цього аспекту вторинна. Автори звертають увагу на комерційну основу співпраці таких взаємовідносин. Договірні взаємовідносини суб’єктів господарювання зазвичай спрямовані на чітке виконання завдань контрагентів без акценту на загальні цілі. Відповідно відсутність спільного інтересу може призвести до розбіжностей у розумінні завдань та стратегій. Окрім цього у разі співпраці на договірній основі важко гарантувати взаємний обмін ідеями та знаннями.

Найбільш гнучкими і адаптивними, на думку авторів, є тимчасові форми співробітництва, що створюють для реалізації спільного підприємницького проєкту. Авторами визначено проєктне бізнес-партнерство як «форму співпраці між бізнес-структурами чи організаціями для досягнення спільної мети або реалізації конкретного завдання шляхом об'єднання ресурсів, зусиль, досвіду й пропорційного розподілу ризиків і винагороди з використанням методології проєктного управління», наведено головні ефекти використання такої форми співпраці.