ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПРОБЛЕМИ ЩОДО ПОЛІТИКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ТА ПРАКТИКИ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В СВІТІ

Анотація

У статті досліджено основні тенденцій і проблеми, пов’язані із політикою сталого розвитку та практикою корпоративного управління в усьому світі. Варто зазначити, що реалізація сталого розвитку передбачає складність артикуляції багатьох вимірів (економічного, соціального, екологічного, культурного та політичного) на різних рівнях (міжнародному, національному, місцевому) у міжінституційній манері та під впливом різних субʼєктів (держава, компанії, багатосторонні організації), які мають асиметричні позиції влади. Уся ця координація передбачає серйозні труднощі в процесі здійснення управління. Сталий розвиток, згідно підходу ООН і політичної екології, включає екологічні проблеми, та визнає, що природні ресурси є обмеженими і повинні бути обмеження на їх використання, щоб запобігти їх виснаженню, оскільки визнається, що природа є незамінною для підтримки життя (екологічні служби, виробництво товарів і послуг тощо). Крім того, завдяки взаємозв’язку, який існує між вимірами сталого розвитку (економічним, соціальним, культурним, екологічним і політичним), будь-яке рішення, прийняте з точки зору управління навколишнім середовищем, впливає на соціально-економічні, культурні та політичні аспекти. У свою чергу, на ці рішення впливають ще культурні та соціально-економічні аспекти, оскільки вони є частиною політичного процесу. Тобто, з обох підходів метою сталого розвитку є досягнення інклюзивного розвитку, який включає також екологічні проблеми.

Проведене дослідження є результатом наукового картографування, підкріпленого різними джерелами, вивчення зв’язку, який існує між публікаціями та авторами з темою сталого розвитку та корпоративного управління. З плином часу прийняття гнучкої культури для реагування на нові зміни в навколишньому середовищі та впровадження процесів сталого розвитку в організаціях стали для них дуже важливою метою, оскільки обидва процеси спрямовані на зменшення негативного впливу соціальних, екологічних та економічні ситуації. Беручи до уваги ці підходи, концепція управління набуває значення як вирішальний і визначальний інструмент у процесі сталого розвитку, який головним чином веде до інтеграції зацікавлених сторін для досягнення спільних цілей.