УПРАВЛІННЯ СТЕЙКХОЛДЕРСЬКИМИ ВЗАЄМОВІДНОСИНАМИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ТА ФАРМАЦЕВТИКИ

Анотація

У статті розглядаються теоретико-методологічні засади та практичні механізми управління стейкхолдерськими взаємовідносинами в системі охорони здоров’я та фармацевтичного сектора. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю забезпечення ефективної взаємодії між ключовими учасниками медико-фармацевтичного середовища в умовах реформування галузі, зростання потреб пацієнтів і посилення вимог до прозорості та відповідальності бізнесу. Розкрито сутність і типологію стейкхолдерів охорони здоров’я — державних органів, медичних установ, фармацевтичних підприємств, професійних асоціацій, громадських організацій та пацієнтів. Здійснено класифікацію моделей управління взаємодією із зацікавленими сторонами та обґрунтовано доцільність застосування адаптивного, мережевого та партнерського підходів у сучасних умовах.

У межах дослідження проаналізовано механізми координації інтересів стейкхолдерів, включаючи правове регулювання, договірні відносини, інструменти комунікації, механізми звітності та прозорості, а також роль цифрових технологій у забезпеченні взаємодії. Особливу увагу приділено практикам формування довіри, соціальної відповідальності та репутаційного капіталу як чинникам сталого партнерства між закладами охорони здоров’я та фармацевтичними компаніями. Наведено ххарактеристику ролі державних інституцій у процесі змін, зокрема Міністерства охорони здоров’я України, як основного координатора реформ, комунікаційних процесів та розробки політик у сфері охорони здоров’я. Визначено бар’єри ефективної взаємодії, серед яких — конфлікти інтересів, асиметрія інформації та недосконале нормативне середовище. Запропоновано напрями вдосконалення управлінських механізмів з урахуванням міжнародного досвіду та специфіки українського контексту. Результати дослідження мають теоретичну цінність для подальшого наукового опрацювання моделі управління у сфері охорони здоров’я та практичне значення для розробки рекомендацій щодо покращення управлінських рішень на всіх рівнях системи охорони здоров’я.