Development Service Industry Management

АНАЛІЗ КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ТОРГОВЕЛЬНИХ МЕРЕЖ НА УКРАЇНСЬКОМУ РИНКУ

Олена КУЗЬМЕНКО — 2025-08-28

У статті досліджується поточний стан конкурентного ландшафту торгівельних мереж в Україні, який відзначається жорсткою боротьбою та пристосуванням до трансформацій, спричинених війною та економічною невизначеністю. Для проведення аналізу сформульовано теоретичне визначення концентрації ринку та роздрібних торговців, які зосереджуються на вдосконаленні пропозиції товарів, обслуговування та взаємодії з клієнтами, попри труднощів нестачі кадрів та проблеми з логістикою. Розглядається еволюція індексу ННІ як показника ринкового стану та конкуренції в умовах, де ключову роль відіграють нові технології й диференціація, які залучають міжнародні компанії та стимулюють розвиток електронної комерції. Визначено виклики, з якими стикається конкурентний ринок, зокрема економічна криза та зростання цін, що вимагає від торгівельних компаній гнучкості та здатності до адаптації. Проаналізовано динаміку онлайн-продажів, яка формує складне та мінливе конкурентне середовище, і торгівельні мережі впроваджують цифрові рішення й покращують якість обслуговування, щоб залишатися релевантними. На завершення запропоновано удосконалити стратегії торгівельних мереж у відповідь на зміни в уподобаннях споживачів та зростання онлайн-торгівлі; залучати світовий досвід у нових реаліях диджиталізації; адаптуватися до макроекономічних викликів та впроваджувати цифрові інновації, омніканальні рішення та екологічні практики.

ДОСВІД ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ У РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ: ВИКЛИКИ, МОЖЛИВОСТІ ТА АДАПТАЦІЯ ДЛЯ УКРАЇНИ

Зоя БОЙКО — 2025-08-28

У статті сформульовано визначення поняттю «міжнародний ринок туристичних послуг» як сукупність міжнародних організаційно-економічних відносин між суб’єктами туристичної діяльності, що надають послуги на широкого спектру фізіологічних, матеріальних та духовних запитів туристів у міжнародних масштабах. Охарактеризовано Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії як популярну туристичну дестинацію. Встановлено, що Велика Британія як національний бренд посідає у світовому рейтингу привабливості для туристів 5-е місце, а за кількістю відвідуваності міжнародними туристами – 8-е місце в світі. Доведено, що наслідки Brexit для туристичної індустрії Великої Британії безпосередньо залежать від умов виходу з ЄС. Вихід без угоди завдасть величезних збитків всій сфері туризму та призведе до різкого збільшення вартості туристичних послуг. На сьогодні одним із перспективних напрямків вирішення цього питання є забезпечення політичної та економічної Дорожньої карти щодо подальшого розвитку індустрії туризму в умовах Brexit та збереження більшості існуючих угод у сфері туризму Великої Британії з країнами ЄС задля проведення грамотної туристичної політики та отримання певних економічних вигод. Визначено, що укладання угоди та забезпечення прийнятних умов виходу з ЄС є першочерговим завданням Уряду Великобританії у подальшому розвитку туристичної індустрії.
Проаналізовано досвід Великої Британії з точки зору його потенційної цінності для України в процесі формування власної туристичної політики та моделі розвитку туристичної галузі в умовах післявоєнної відбудови та інтеграції у світовий туристичний простір. Визначено, що британський досвід сталого та інноваційного підходу до розвитку туризму може слугувати орієнтиром для підвищення конкурентоспроможності українського туристичного ринку, формування безпечного та привабливого іміджу країни на міжнародному рівні.

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ЛЕГАЛІЗАЦІЇ ТІНЬОВОГО БІЗНЕСУ ТА МОЖЛИВОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

Максим ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ — 2025-08-28

У статті досліджено тіньову економіку як глобальну проблему, що негативно впливає на державні фінанси, конкурентне середовище та економічний розвиток України. Визначено, що основними факторами тінізації є високе податкове навантаження, складне регулювання, корупція та низька довіра до державних інститутів. Метою роботи є аналіз міжнародного досвіду та економічних механізмів легалізації тіньового бізнесу з подальшою розробкою обґрунтованих рекомендацій для України. Проведено огляд успішних та невдалих практик різних країн (Італії, Ірландії, Індонезії, Грузії, Сінгапуру, Естонії), що застосовували податкові амністії, дерегуляцію, фіскальну прозорість, боротьбу з корупцією. Окреслено ключову роль держави, бізнесу та громадськості у процесі легалізації та оцінено позитивний вплив детінізації на економічний розвиток. Особливу увагу приділено інноваційним підходам, таким як використання цифрових технологій (блокчейн, електронне урядування, Big Data, безготівкові розрахунки) та міжнародній співпраці. За результатами аналізу українського досвіду (податкові амністії 2021-2023, дерегуляція, розвиток "Дії"), виявлено обмежену ефективність деяких механізмів через фрагментарність, низьку довіру та недосконалість судової системи. Запропоновано комплексний підхід для України, що поєднує системні реформи, посилену цифровізацію, зміцнення правового захисту та підвищення податкової культури, базуючись на кращих міжнародних практиках.

КОЕВОЛЮЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНО-АКТИВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Дмитро МЕРКУЛОВ — 2025-08-28

Стаття присвячена більш глибокому розумінню організаційних кордонів інноваційно-активних підприємств у вітчизняній економіці, яка функціонує в умовах ведення військових дій на основі демаркації їх структури у вигляді організаційно-технологічних систем. Основою логіку рішень у роботі є ефективність обміну і проведення транзакцій, а сутністю підприємства є узгодженість стимулів, права власності, ретельний контроль. Таким чином відбувається розкриття більш різноманітного погляду на кордони підприємства та його технологічні системи, теоретичну логіку і внутрішню організацію. Висунуто у межах альтернативного підходу для обговорення чотири напрямки: простір можливої ефективності, сфера організаційно впливу, компетентності переваги інноваційного виробництва, ідентифікація підприємства у інноваційному середовищі. У такому підході з юридичної точки зору кордони інноваційно активного підприємства визначаються наступними обмеженнями: ефективним місцем транзакцій, концептуалізацією сфери впливу на іншу на інші підприємства, врахуванням портфеля наявних ресурсів, усвідомленням співробітниками підприємства емоціональної та когнітивної узгодженості дій по відношенню до інноваційного процесу. Напрям можливої ефективності сфокусовано на рішенні про кордони як на виборі ефективного місця управління транзакціями підприємства. Напрям визначення сфери впливу полягає у зміщенні поняття організаційних кордонів з поняттям транзакцій до більш широких кордонів контроля. Компетентності переваги фокусуються на рішенні, як вибори інноваційних ресурсів в портфелі підприємства, визначаючи динамічні можливості для зміни горизонтальних і вертикальних кордонів. Ідентифікація підприємства у процесі інноваційної діяльності домінує над міркуванням ефективності, ігноруючи докази підвищення ефективності управління. Але ідентифікація та ефективність можуть бути коеволюційними під час взаємного формування кордонів у процесі просування на ринок або його розширення.

ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА МАЛОГО БІЗНЕСУ: СТРУКТУРА ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ

Владислав АНДРІЄВИЧ — 2025-08-28

У статті досліджується економічний потенціал підприємства малого бізнесу, визначеного драйвером інновацій для великих корпорацій, що адаптується до цифрової трансформації та онлайн-торгівлі. Для проведення аналізу обґрунтовано теоретичне визначення економічного потенціалу, що визначається сукупністю якостей системи можливостей підприємства малого бізнесу, релевантною для науково-технологічного розвитку та зростання. Розглядається еволюція економічного потенціалу підприємства, але всупереч внеску науковців, не вистачає досліджень з малого бізнесу та оновлених методик оцінки економічного потенціалу в умовах технологічних змін. Визначено, що в Україні малий бізнес створює робочі місця та стимулює інновації, але стикається з проблемами фінансування та конкуренції. Для розвитку економічного потенціалу підприємств необхідні нові технології, нестандартні джерела фінансування малого бізнесу, краудфандинг, мікрокредитування тощо. Фінансова стійкість, технологічний розвиток та конкурентне середовище є ключовими аспектами економічного потенціалу. Проаналізовано, що фінансові фактори, конкурентне середовище, економічні умови та технологічні інновації впливають на економічний потенціал підприємства малого бізнесу. Стабільне фінансування та інвестиції стають важливими, але високі ставки та обмеженість інвестицій – перешкоди. Цифрова модернізація потребує фінансування та кадрів. Управлінські навички – основа ефективного управління економічним потенціалом підприємства малого бізнесу. На завершення запропоновано удосконалити методи формування економічного потенціалу підприємства, які допомагають оптимізувати стратегії розвитку малому бізнесу в умовах, що проблеми з інвестиціями, регуляторними вимогами зберігаються; а також, адаптуватися до макроекономічних викликів та впроваджувати інноваційну стратегію для сталого розвитку економічного потенціалу бізнесу. Системний підхід та об'єднання різних методичних підходів – запорука успішного розвитку економічного потенціалу підприємства малого бізнесу.

МОДЕЛЮВАННЯ АДАПТИВНИХ СЦЕНАРІЇВ ДО ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ТУРБУЛЕНТНОСТІ

Дмитро КОЗЛОВСЬКИЙ — 2025-08-28

Досліджено підходи до формування адаптивної, сценарно-орієнтованої стратегії зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) аграрного сектору України в умовах глобальної турбулентності. Актуальність зумовлена високою невизначеністю середовища (безпекові ризики, логістичні «вузькі місця», регуляторні зміни в ЄС і вимоги «зеленого курсу»), що потребують переходу до сценарного управління. Методологічно інтегровано PESTLE- та SWOT-аналіз для побудови факторного профілю та ідентифікації сильних/слабких сторін і можливостей/загроз на рівні підприємств і галузі; на цій основі сконструйовано три альтернативні сценарії розвитку (оптимістичний, базовий, песимістичний) з параметризацією ключових драйверів: політичної стабільності (P), вартості логістики (C), доступу до ринків (R), технологізації (T), кадрової спроможності (S) і правової відповідності (L). Кількісне ядро становить економіко-математична специфікація очікуваних обсягів агропродовольчого експорту як лінійної функції названих факторів із інверсією логістичних витрат (1/C); чутливісний аналіз застосовано для ранжування впливів і перевірки стійкості рішень. Результати свідчать про домінування безпеково-логістичних змінних (P і C); R, T і L забезпечують поступове нарощування експортного потенціалу через розширення доступу до ринків, підвищення продуктивності та відповідність вимогам ЄС; S має помірний, але статистично значущий ефект. Сформовано сценарну матрицю управлінських дій: диверсифікація каналів збуту, модернізація та цифровізація логістики й трейсабіліті, розвиток переробки, інструменти хеджування та посилення комплаєнсу. Обмеження пов’язані з якістю статистики та екзогенністю безпекових шоків; подальші дослідження передбачають оцінювання моделі на панельних даних підприємств, робастні перевірки та мікросимуляції змін логістичних тарифів і страхування.

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОМУ БІЗНЕСІ: АКЦЕНТИ НА ЛІДЕРСТВІ ТА КОРПОРАТИВНІЙ КУЛЬТУРІ

Володимир ЗАЙЧЕНКО — 2025-08-28

У контексті нової економічної реальності управління персоналом набуває особливого значення, оскільки саме якість кадрового потенціалу, його мотиваційна складова, рівень професійної підготовки та здатність до адаптації визначають конкурентоспроможність і довгострокову життєздатність підприємства. Виживання й успішний розвиток суб’єктів готельно-ресторанного господарства в умовах постійної ринкової турбулентності стають можливими лише за умови впровадження ефективних, науково обґрунтованих методів управління персоналом, орієнтованих на розвиток інноваційних компетенцій, формування корпоративної культури та підтримання високого рівня організаційної гнучкості.
Отже, сучасні реалії господарювання актуалізують потребу у творчому, системному та аналітичному підході до формування кадрової політики. Наукове забезпечення процесів управління персоналом є важливим інструментом підвищення ефективності функціонування підприємств готельного та ресторанного секторів, що дозволяє не лише адаптуватися до мінливих умов зовнішнього середовища, а й формувати сталу конкурентну перевагу на ринку послуг. Саме тому метою дослідження є визначення сучасних підходів до управління персоналом у готельно-ресторанному бізнесі. Для досягнення поставленої мети було окреслено модель компетенції менеджера підприємств готельного та ресторанного господарства, визначено фактори, які впливають на ефективність професійного зростання менеджера та заходи практичного використання лідерства у готельно-ресторанному бізнесі.

ФОРМУВАННЯ КЛІЄНТООРІЄНТОВАНОЇ МОДЕЛІ РЕСТОРАННОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ КРІЗЬ ПРИЗМУ ЯКОСТІ, ТРАДИЦІЙ ХАРЧУВАННЯ ТА СПОЖИВЧИХ ОЧІКУВАНЬ

Тетяна ТОМАЛЯ — 2025-08-28

У статті розкрито сутність клієнтоорієнтованості як одного з ключових чинників підвищення якості обслуговування в готельно-ресторанному бізнесі. Клієнтоорієнтованість розглядається як цілісна стратегія, що охоплює всі рівні взаємодії із споживачем — від першого контакту до постсервісного супроводу. Проаналізовано наукові підходи до трактування цього поняття у працях вітчизняних і зарубіжних дослідників, зокрема підкреслюється зв’язок клієнтоорієнтованості з формуванням позитивного клієнтського досвіду, зростанням лояльності гостей, зміцненням репутації закладу та забезпеченням його конкурентоспроможності. Акцентовано увагу на важливості індивідуального підходу до кожного споживача, персоналізації послуг, мультикультурного підходу до сервісу, а також впровадженні систем управління клієнтським досвідом (Customer Experience Management). Визначено, що клієнтоорієнтована модель управління є не просто елементом сервісної культури, а стратегічною необхідністю для підприємств, які прагнуть успішно функціонувати в умовах ринку, орієнтованого на потреби споживача. Обґрунтовано доцільність інтеграції клієнтоорієнтованих практик у щоденну діяльність готельно-ресторанних закладів як інструменту сталого розвитку та формування позитивного іміджу бренду. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення системи обслуговування, підготовки персоналу та формування ефективних комунікацій із клієнтами.

РОЗРОБКА СТРАТЕГІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ У ГОТЕЛЯХ

Надія ЛАПИЦЬКА — 2025-08-28

У статті проаналізовано чинники, що впливають на фізичний та психо-емоційний стан людини. Виявлено, що велика кількість людей травмуються в наслідок дорожньо-транспортних пригод, стихійних лих, воєнних конфліктів, у ході виробничої діяльності. Все перелічене значно впливає на поширення інвалідності та вже стало проблемою ХХІ століття. З метою більш якісного обслуговування людей з особливими потребами на потужностях готельних підприємств у представленій роботі класифіковано види інвалідності. Це дає краще розуміння кожної людини залежно від інвалідності, яку вона має і, в свою чергу, спрощує організацію сервісного обслуговування. Аналіз даних показав, що готелі України в переважній більшості не готові до обслуговування людей з особливими потребами як матеріально, так і у професійному направленні. Проведений SWOT-аналіз дозволив чітко визначити переваги і можливі ризики при плануванні та організації інклюзивного обслуговування у готелях. Враховуючи результати SWOT-аналізу було встановлено, що робота над організацією інклюзивного обслуговування має довгострокові перспективи, розширює цільову аудиторію, збільшує доходи, підвищує соціальну відповідальність, репутацію та лояльність готелю. Тому було розроблено можливу модель організації інклюзивного обслуговування, охарактеризовано заходи, що доцільно застосувати на потужностях готельного підприємства для організації якісного інклюзивного простору.

РОБОТИЗАЦІЯ ЯК ІННОВАЦІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ГОТЕЛЬНОЇ ТА ТУРИСТИЧНОЇ ІНДУСТРІЇ

Роман КОРСАК — 2025-08-28

Стаття присвячена дослідженню роботизації як одного із ключових інноваційних інструментів розвитку міжнародної готельної та туристичної індустрії. У дослідженні розкривається зміст поняття «роботизація», розглядаються її сучасні напрями та особливості застосування у готелях світового рівня. Наголошується на актуальності тематики у контексті посилення глобальної конкуренції, нестабільності на ринку праці, змін у поведінці споживачів та активного впровадження цифрових технологій у сферу гостинності.

Особлива увага приділяється аналізу різних видів робототехнічних рішень, що впроваджуються у діяльність готельних підприємств, таких як сервісні та логістичні роботи, інформаційні помічники, автоматизовані системи управління. Висвітлюються їх функції, переваги, а також вплив на підвищення рівня клієнтського сервісу, оптимізацію роботи персоналу та скорочення операційних витрат.

На основі дослідження запропоновано практичні рекомендації щодо інтеграції роботизованих систем до операційної діяльності міжнародної готельної та туристичної індустрії. Рекомендації спрямовані на підвищення якості обслуговування, формування стійкого іміджу, посилення конкурентних позицій та адаптацію до викликів цифрової трансформації.

Наприкінці наголошується на важливості комплексного та стратегічного підходу до впровадження роботизації у готельній та туристичній сфері. Окреслено перспективні напрями подальших досліджень, серед яких – адаптація робототехнічних рішень до культурних особливостей регіонів, дотримання етичних стандартів та розвиток нових моделей взаємодії «гість – робот».

У статті застосовано наступні наукові методи – аналіз профільної літератури, систематизація та порівняння успішних кейсів міжнародних готельних брендів, метод аналогій, а також метод прогнозування, що дозволило глибоко вивчити сучасні тренди у сфері роботизації індустрії гостинності.

ДИЗАЙН СТОЛОВОГО ПОСУДУ ЯК ЕЛЕМЕНТ КУЛЬТУРИ ТА ЕТИКИ ХАРЧУВАННЯ: СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ВИКЛИКИ

Світлана МОРОЗ — 2025-08-28

У статті проаналізовано сучасні підходи до дизайну столового посуду як важливого елементу культури та етики харчування. Розкрито мультисенсорну роль посуду у формуванні гастрономічного досвіду, зокрема його здатність впливати на смакові враження, емоційне сприйняття їжі та відчуття її автентичності. Особливу увагу приділено етичним аспектам візуальної репрезентації страв, питанням інклюзивності, екологічної відповідальності, а також викликам, що виникають у контексті цифрової візуалізації їжі. Дослідження зосереджується на українському культурному контексті, зокрема на значущості локального гончарного посуду як носія традицій, символічного змісту та матеріальної культурної спадщини. У статті підкреслюється важливість інклюзивного дизайну, особливо розробки функціонального та естетично відповідного посуду для осіб з порушеннями моторики – потреба, яка стає все більш нагальною в контексті війни в Україні. Окремо висвітлено потенціал дизайну посуду як педагогічного інструмента у професійній підготовці фахівців індустрії HoReCa. Проаналізовано дидактичні стратегії включення цієї теми в освітні програми з метою формування естетичної чутливості, критичного мислення та етичної свідомості студентів.

ІННОВАЦІЙНЕ ПРОСУВАННЯ ПРОДУКТІВ І ПОСЛУГ У СФЕРІ ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОЇ СПРАВИ ЗАСОБАМИ ОМНІКАНАЛЬНОГО МАРКЕТИНГУ

Галина ЩУКА — 2025-08-28

В статті актуалізовано питання використання новітніх інформаційних технологій у процесі просування продуктів і послуг у сфері туризму та готельно-ресторанної справи. Зазначено, що значна частина вітчизняних компаній звертаються до цифрових каналів комунікації, онлайн-бронювання, систем CRM та SMM для підвищення ефективності маркетингової діяльності, проте рівень впровадження ІТ-рішень залишається нерівномірним, особливо серед малого та середнього бізнесу. Авторами зазначено, що в умовах високої конкуренції на ринку туристичних та готельно ресторанних послуг омнімаркетинг дозволяє створити єдину, безшовну комунікацію з потенційними клієнтами, що сприяє ефективному просуванню продуктів і послуг у сфері туризму та готельно-ресторанної справи.

УПРАВЛІННЯ БЕЗПЕРЕРВНИМ НАВЧАННЯМ ДЛЯ ФАХІВЦІВ ІНЖЕНЕРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ В КОНТЕКСТІ ІНДУСТРІЇ 4.0

Олена СТРИЖАК — 2025-08-28

Питання навчання впродовж життя набуває особливої актуальності в умовах сучасного розвитку освітньої системи України, що інтегрується у європейський освітній простір та орієнтується на потреби ринку праці. У статті окреслено змістовне наповнення базових понять «освіта впродовж життя», «неперервна професійна освіта і навчання» та «освіта дорослих». Показано, що ці терміни сформувалися у процесі розвитку європейського дискурсу у сфері професійної освіти і навчання, однак мають певні концептуальні та функціональні відмінності. Автори наголошують, що поняття «освіта впродовж життя» дозволяє фахівцю самостійно вибудовувати освітню траєкторію, яка повністю відповідає його професійним здібностям, освітнім потребам та стратегічним цілям особистісного і кар’єрного розвитку. Особливу увагу приділено питанню навчання впродовж життя для представників інженерних спеціальностей у контексті переходу до Індустрії 4.0. В умовах швидких технологічних трансформацій інженери стикаються з необхідністю постійного оновлення компетентностей, засвоєння нових знань та вдосконалення практичних навичок. Безперервна освіта стає запорукою їхньої конкурентоспроможності, мобільності та готовності до роботи в умовах цифровізації виробничих процесів.
У статті розроблено та запропоновано теоретико-практичну IDEFØ-модель організації безперервної освіти для спеціалістів інженерного профілю на основі методології структурного аналізу та проектування (SADT). Представлена модель забезпечує візуальний опис основних процесів навчання впродовж життя, визначає ключові елементи взаємодії між учасниками освітнього процесу, джерелами знань та очікуваними результатами. Вона спрямована на підвищення ефективності функціонування системи неперервної освіти як на рівні окремих організацій, так і в ширшому контексті професійної підготовки інженерів у національній та міжнародній освітній системі.

РОЛЬ ДИЗАЙНУ У ПІДВИЩЕННІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МЕРЕЖЕВИХ ЗАКЛАДІВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА

Тетяна ІЩЕНКО — 2025-08-28

Дизайн інтер’єру є важливою складовою формування конкурентоспроможності мережевих закладів ресторанного господарства. Візуальне оформлення простору впливає на перше враження, емоційний стан гостей, тривалість їх перебування та формування лояльності. Особливо актуальним питання оновлення інтер’єру стає для підприємств харчування, які вже функціонують тривалий час. У статті досліджено особливості дизайну інтер’єру мережевих піцерій м. Києва, проаналізовано актуальні тренди оформлення інтер’єрів закладів ресторанного господарства з урахуванням функціональності, доступності та емоційності. Розроблено практичні пропозиції з оновлення інтер’єру обідньої зали закладу мережі «Піца Хата» на основі концепції біофілічного дизайну з урахуванням сучасних дизайнерських підходів та економічної доцільності.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Ірина ЄПІФАНОВА — 2025-08-28

У статті систематизовано підходи до визначення сутності економічної безпеки підприємства, узагальнено фактори впливу на економічну безпеку в розрізі внутрішніх та зовнішніх. До основних внутрішніх факторів впливу на економічну безпеку підприємства можна віднести: організаційно-правова форма та форма власності підприємства; ресурсний потенціал; виробничий потенціал; інформаційне забезпечення; рівень конкурентоспроможності підприємства; якість управління; фінансове забезпечення.
До основних зовнішніх факторів впливу на економічну безпеку підприємства віднесено економічну кон’юнктуру в регіоні, країні, світі в цілому; нормативно-правове середовище; технологічні зміни; міжнародне середовище; екологічні чинники; рівень соціально-економічного розвитку та воєнний стан. Систематизовано складові економічної безпеки та обґрунтовано доцільність врахування такої складової як енергетична безпека.

АСПЕКТИ ІНТЕРНЕТ-МАРКЕТИНГУ В КОНТЕКСТІ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ

Руслан АВГУСТИН — 2025-08-28

У статті досліджується проблематика забезпечення конкурентоспроможності підприємства як його здатності перемагати в конкурентній боротьбі з іншими суб’єктами господарювання за споживачів, ринок, ресурси, інвестиції, а також можливості для подальшого поступу. Аргументовано на тому, що в сучасну епоху цифровізації та діджиталізації аспекти управління і забезпечення конкурентоспроможності підприємств та організацій набувають нових барв, підходів, а також, відповідно, механізмів та інструментів. Відтак, все більш актуальними стають аспекти Інтернет-маркетингу. Саме тому метою дослідження стало узагальнення та подальший розвиток інструментарію Інтернет-маркетингу у контексті зміцнення конкурентоспроможності підприємств в умовах цифрової трансформації економіки та суспільства. Систематизовано й узагальнено концептуальні характеристики Інтернет-маркетингу. Ідентифіковано тенденції цифрової трансформації економіки України та визначено їх вплив на розвиток підприємств. Виявлено особливості управління Інтернет-маркетингом підприємств за цифровізації. Узагальнено інструментарій управління Інтернет-маркетингом підприємств.

РОЛЬ ЦИФРОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТУ В БІЗНЕС-ПЛАНУВАННІ

Ірина МЯГКИХ — 2025-08-28

Актуальність дослідження зумовлена глобальною нестабільністю, швидким розвитком технологій, економічною турбулентністю та зростанням конкуренції, що підвищує потребу в ефективному управлінні ресурсами, зокрема часом. Тайм-менеджмент перестає бути виключно інструментом особистої продуктивності, трансформуючись у невід’ємний елемент стратегічного бізнес-планування. В умовах невизначеності особливого значення набувають своєчасність управлінських рішень, гнучка адаптація до змін та чітке планування. Цифрові інструменти тайм-менеджменту — спеціалізовані програми, мобільні додатки, системи керування проєктами та інтегровані планувальники — значно розширюють можливості бізнесу у сфері планування, моніторингу й координації діяльності, сприяючи підвищенню продуктивності, прозорості виконання завдань та дисципліни в команді.
Проблема полягає у тому, що традиційні підходи до планування часто не відповідають викликам цифрової доби. Недостатня дослідженість ефективності застосування цифрових інструментів тайм-менеджменту у бізнес-плануванні ускладнює формування стратегій, знижує керованість та підвищує ризики. Тому важливим завданням є обґрунтування доцільності та розробка практичних рекомендацій щодо впровадження цифрових рішень у систему управління організацією.
Метою дослідження є визначення значення та результативності цифрових інструментів тайм-менеджменту у процесі бізнес-планування за умов невизначеності. Завдання зосереджені на аналізі сучасних викликів, вивченні функціональних можливостей цифрових рішень, оцінці їхніх переваг і обмежень, а також формуванні рекомендацій для оптимізації використання часу та ресурсів.
Результати дослідження доводять, що цифрові інструменти, такі як Trello, Notion, ClickUp, Todoist та інші, забезпечують організацію завдань, моніторинг прогресу, автоматизацію рутинних процесів і інтеграцію з бізнес-системами. Їх впровадження дозволяє оптимізувати розподіл часу, підвищити продуктивність, зміцнити командну взаємодію та швидко реагувати на зміни середовища. При цьому ефективність залежить від адаптації інструментів до специфіки підприємства та рівня цифрової грамотності персоналу.
Зроблено висновок, що цифрові засоби тайм-менеджменту є стратегічним ресурсом, який підвищує стійкість і конкурентоспроможність бізнесу в умовах нестабільності. Їх інтеграція в бізнес-планування забезпечує зменшення ризиків, удосконалення процесів прийняття рішень і спрямування ресурсів на досягнення пріоритетних цілей.

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ТОРГОВЕЛЬНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ : НАУКОВО ПРАКТИЧНИЙ ПІДХІД

Ольга МОРОЗОВА — 2025-08-28

Актуальність дослідження зумовлена нестабільністю сучасного економічного середовища, трансформаційними змінами у логістиці та споживчому попиті, що потребує від торговельних підприємств підвищення ефективності управління та адаптивності до ринкових змін. Одним із ключових чинників конкурентоспроможності виступає людський капітал, який забезпечує інноваційність, операційну гнучкість та стабільність сервісу. Для підприємств торгівлі електронікою та побутовою технікою, де конкуренція відбувається як на рівні цін, так і на рівні сервісного обслуговування, особливого значення набуває формування системи управління, здатної поєднувати фінансово економічні та кадрові аспекти.
Незважаючи на наявність наукових розробок у сфері управління підприємствами торгівлі, питання комплексного оцінювання ефективності управлінських рішень залишається недостатньо дослідженим. У більшості випадків система управління орієнтована на вирішення оперативних завдань і не враховує стратегічний потенціал персоналу як системоутворюючого елементу розвитку. Це зумовлює потребу у формуванні науково-практичного підходу до інтегрального оцінювання ефективності управління торговельними підприємствами.
Метою дослідження є розробка та апробація методики оцінки ефективності управління торговельними підприємствами на основі поєднання фінансово-економічних і кадрових показників. Запропоновано інтегральний підхід, який охоплює аналіз динаміки доходів, чистого прибутку, активів і зобов’язань, а також показників кадрового забезпечення: продуктивності праці, рентабельності на одного працівника, чисельності персоналу та рівня його плинності. Для забезпечення порівнянності результати нормалізовано, що дало змогу розрахувати інтегральний показник ефективності управління.
Результати дослідження, проведеного на прикладі провідних українських торговельних підприємств («Розетка», «Мойо», «Епіцентр», «Алло», «Комфі», «Фокстрот»), підтвердили, що найбільш стабільних результатів досягають компанії з узгодженою фінансово-кадровою політикою. Натомість висока волатильність інтегральних показників у ряді підприємств вказує на необхідність посилення кадрової політики та запровадження програм утримання персоналу.
Зроблено висновок, що розроблена методика може використовуватися для комплексного моніторингу управлінської ефективності та є дієвим інструментом стратегічного розвитку торговельних підприємств.

КОРПОРАТИВНА КУЛЬТУРА ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ РЕСУРС РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Вікторія ЧОБІТОК — 2025-08-28

Актуальність теми дослідження зумовлена зростаючою роллю корпоративної культури в умовах динамічного бізнес-середовища, де вона перетворюється з формальної сукупності норм, правил і традицій на стратегічний ресурс розвитку підприємства. Сучасна корпоративна культура не лише забезпечує згуртованість колективу та формує відданість працівників спільним цінностям, а й стає ключовим чинником адаптації до ринкових змін, підвищення конкурентоспроможності та впровадження інновацій. У цьому контексті дослідження механізмів її формування та підтримки набуває особливої наукової і практичної значущості.
Попри вагомий науковий доробок у сфері організаційної культури, залишаються недостатньо опрацьованими питання інтеграції корпоративних цінностей у щоденну діяльність підприємств, ефективної внутрішньої комунікації, а також збереження єдності культури під час кризових явищ і трансформаційних змін. Аналіз праць провідних дослідників, таких як Е. Шейн, Г. Гофстеде, Д. Денісон, дозволяє виділити ключові елементи організаційної культури – цінності, норми, моделі поведінки – та окреслити підходи до їх вимірювання й розвитку. Проте більшість існуючих концепцій адаптовані переважно для великих корпорацій і не враховують специфіку малого й середнього бізнесу в умовах української економіки, що створює наукові прогалини й потребує додаткових досліджень.
Метою дослідження є обґрунтування корпоративної культури як стратегічного ресурсу довгострокового розвитку підприємства. Показано, що вона формує довіру та співпрацю, забезпечує послідовність управлінських рішень, підсилює реалізацію стратегічних цілей. Її становлення розглядається як комплексний процес, що охоплює визначення базових цінностей, створення системи норм і традицій, розвиток внутрішньої комунікації та інтеграцію в механізми стратегічного управління.
Зроблено висновок, що ефективна корпоративна культура є інтеграційною платформою для досягнення сталого зростання, адаптивності до змін та формування довгострокових конкурентних переваг. Вона виступає не лише інструментом управління персоналом, а й стратегічним ресурсом, що визначає майбутнє підприємства та його місце у глобалізованому конкурентному середовищі.

КОМУНІКАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В БІЗНЕС-СЕРЕДОВИЩІ

Євгеній РУДНІЧЕНКО — 2025-08-28

У статті здійснено комплексне дослідження поняття конфлікту як об’єкта управлінської взаємодії в організаційному середовищі. Автором проаналізовано історичні аспекти формування концептуального апарату щодо конфліктів, що охоплює ключові теоретичні підходи до їх розуміння: соціально-конфліктний, психоаналітичний, функціональний, інтеракціоністський, теорію людських потреб, раціоналістичний і комунікативний підходи. Представлені підходи відображають еволюцію уявлень про природу, джерела та наслідки конфліктів у суспільстві й організаціях. У статті наведено підходи щодо визначення поняття «конфлікт», які дозволили сформувати авторське визначення. Акцентовано увагу на комунікації як ключовому чиннику, що впливає на виникнення та вирішення конфліктів. Запропоновано власне визначення поняття «комунікація». У межах дослідження класифіковано основні види комунікацій, що використовуються на підприємствах за різними критеріями: напрямком інформаційного потоку, формальністю, способом передачі, змістом, засобами, характером та рівнем взаємодії.

ВИКОРИСТАННЯ ІНСТРУМЕНТІВ ЦИФРОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ У МЕНЕДЖМЕНТІ ВІДДАЛЕНИХ ПРОЄКТНИХ КОМАНД

Ярослав ШЕВЕЛЬ — 2025-08-28

У статті досліджується ефективність використання інструментів цифрової комунікації в управлінні віддаленими проєктними командами в умовах цифрової трансформації, глобалізованої конкуренції та поширення дистанційних і гібридних форм зайнятості. Визначено ключові категорії інструментів, що забезпечують функціонування віртуальних команд, серед яких системи для письмової та усної комунікації, платформи управління завданнями й проєктами, сервіси спільної роботи з документами та базами знань. З’ясовано, що цифрові інструменти сприяють безперервності робочих процесів, підвищують прозорість та координацію, проте їхнє використання супроводжується низкою викликів — інформаційним перевантаженням, технічною нерівністю, асинхронністю взаємодії, кіберризиками та психологічним виснаженням працівників. На основі аналізу наукових джерел і практичного досвіду запропоновано комплекс управлінських, технічних і соціально-психологічних заходів для мінімізації вказаних ризиків: регламентація комунікаційних процесів, розвиток цифрової грамотності, застосування заходів кіберзахисту, поєднання синхронних та асинхронних моделей взаємодії, підтримка ментального здоров’я працівників. Зроблено висновок, що самі по собі цифрові інструменти не гарантують підвищення ефективності віддалених команд - їхній потенціал реалізується лише за умови гармонійного поєднання технологічних рішень із управлінськими підходами та організаційною культурою. Отримані результати можуть бути використані для вдосконалення практики управління проєктними командами та формування стратегій підвищення конкурентоспроможності організацій у цифрову епоху.

РОЛЬ ВИЩОЇ ОСВІТИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Людмила КРИМЧАК — 2025-08-28

Стаття присвячена дослідженню ключової ролі вищої освіти у досягненні цілей сталого розвитку. З’ясовано, що освіта виступає одним з ключових передумов виконання Порядку денного для сталого розвитку – 2030. Визначено ролі, які вища освіта виконує в межах кожної складової сталого розвитку (економічної, соціальної та екологічної), та які мають своє відображення в навчальному процесі закладів вищої освіти. Досліджено положення, які мають стати орієнтиром на шляху трансформації освіти для сталого розвитку. Крім того в статті окреслено третю місію університетів, важливість якої полягає в підтримці закладами вищої освіти соціально-орієнтованого навчання, спрямованого на формування у здобувачів освіти знань та навичок відповідального ставлення та розв’язання суспільно-важливих проблем, шляхом інтеграції зусиль науки, бізнесу, влади та громадськості.

ВАРТІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА, ЯК ІНДИКАТОР ЕФЕКТИВНОСТІ ЙОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ

Наталія КАРВАЦКА — 2025-08-28

Авторами розкрито сутність ефективності діяльності підприємства, проаналізовано підходи до визначення ефективності й управління нею, показники та критерії вимірювання ефективності. Окрему увагу приділено відмінності між поняттями «ефективність» та «результативність». У статті доведено, що у сучасних умовах одним із ключових індикаторів ефективності стає зростання ринкової вартості бізнесу у довгостроковій перспективі, адже системна орієнтація компанії на створення довгострокової вартості є основою конкурентоспроможності в умовах динамічного ринкового середовища. Визначено показники вартісної оцінки, що можуть бути використані в процесі здійснення вартісно-орієнтованого управління. Обґрунтовано, що зростання вартості підприємства є стратегічною метою, яка відображає його стійкість, прибутковість та інвестиційну привабливість, та визначено основні напрями забезпечення збільшення вартості підприємства.

ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ МАРКЕТИНГОВОЇ СТРАТЕГІЇ У СФЕРІ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ

Владислав ГОЛУБ — 2025-08-28

У цій статті розглядається як вплив ШІ на підвищення ефективності маркетингової стратегії у сфері електронної комерції. Інтеграція ШІ в маркетингову стратегію компаній у сфері е-комерції дозволяє більш точно та ефективно досягати поставленої мети, а використання машинного навчання допомагає передбачати поведінку споживачів та моделювати ринкові умови. Штучний інтелект забезпечує швидкий та точний аналіз ключових факторів, таких як споживча поведінка та ринкова динаміка, що сприяє розробці ефективних маркетингових стратегій для залучення та утримання клієнтів. Також в статті обговорюються позитивні, та негативні аспекти впровадження технологій штучного інтелекту у цифрову маркетингову стратегію підприємства. Впровадження ШІ у сферу електронної комерції відкриває стратегічну перевагу у плані взаємодії з цільовою аудиторією підприємства. На основі результатів дослідження, можна визначити, що штучний інтелект має великий вплив на здатність компанії конкурувати на своєму ринку, збільшує залучення споживача, що в свою чергу підвищує конверсію. У роботі підкреслюються обмеження та даються пропозиції для майбутніх досліджень на схожу тематику, а також йдеться про важливість аналізу великих даних та машинного навчання для прийняття стратегічних рішень у сфері електронної комерції. Результати дозволяють усвідомити, як інтеграція штучного інтелекту може змінити сучасний маркетинг і принести значні переваги.

ГАРМОНІЗАЦІЯ БІЗНЕС-МОДЕЛЕЙ І МАРКЕТИНГОВИХ СТРАТЕГІЙ У ЦИФРОВІЙ ЕКОНОМІЦІ: ВИКЛИКИ ЕПОХИ ЕНТРОПІЙНИХ ЗМІН

Марія ТЕПЛЮК — 2025-08-28

У сучасних умовах цифрової економіки традиційні бізнес-моделі зазнають кардинальних змін під впливом нових технологій, глобалізації та зростаючої ентропії ринкових процесів. Основними драйверами трансформацій виступають розвиток високошвидкісного інтернету, мобільних технологій та інтернету речей. Цифрові бізнес-моделі перестають бути лише доповненням до класичних схем — вони задають нову логіку створення цінності, формування відносин зі споживачами та організації процесів усередині компаній. Водночас маркетингові стратегії також еволюціонують. Класичний комплекс 4Р трансформується: продукт інтегрується із сервісами, дистрибуція переходить у цифрові канали, ціноутворення стає динамічним, а просування ґрунтується на персоналізації та аналітиці даних. Гармонізація бізнес-моделей і маркетингових стратегій набуває критичного значення. Лише їх узгоджений розвиток дозволяє компаніям ефективно адаптуватися до технологічних викликів і водночас зберігати довіру та лояльність споживачів. У статті досліджено п’ять ключових типів цифрових бізнес-моделей — платформену, підпискову, data-driven, IoT та Direct-to-Consumer (D2C). Для кожної моделі проаналізовано як позитивні, так і негативні приклади застосування у світовій практиці. Платформена модель, що базується на ефекті мережі, продемонстрована кейсами Airbnb та Amazon, які завдяки побудові екосистем і формуванню довіри досягли глобального успіху. Натомість приклад eBay показує ризики невчасної адаптації маркетингової стратегії. Підпискова модель розкрита на прикладі Netflix, який зміг перетворити унікальний контент, персоналізацію та гнучке ціноутворення на стрижень конкурентних переваг. Водночас невдача Quibi ілюструє ризики відсутності розуміння реальних потреб користувачів. Data-driven бізнес-модель яскраво демонструють Google та Meta, які зробили дані головним джерелом створення цінності та побудували багатомільярдні рекламні бізнеси. Протилежний приклад Nokia показує наслідки ігнорування потенціалу аналітики. IoT-модель, що поєднує фізичні продукти з цифровими сервісами, успішно реалізована John Deere та Philips. У той же час провал Nest Secure від Google підкреслює важливість правильного позиціонування і чіткої маркетингової комунікації. Direct-to-Consumer модель ілюструє кейс Nike Direct, де компанія вибудувала прямі відносини зі споживачами на основі community-маркетингу та персоналізації, мінімізувавши залежність від посередників. Таким чином, гармонізація бізнес-моделей і маркетингових стратегій у цифровій економіці стає фундаментальною умовою довгострокової конкурентоспроможності.

УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ В МЕДИЧНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ: ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА ПРОЦЕСНИЙ ПІДХІД

Антон МОРОЗ — 2025-08-28

У статті розглядається нагальна проблема підвищення ефективності управління в медичних організаціях України в умовах сучасних системних трансформацій охорони здоров'я. Акцентовано увагу на необхідності пошуку інноваційних підходів до організації діяльності медичних закладів з метою адаптації до зростаючих вимог пацієнтів та оптимізації використання обмежених ресурсів. Досліджено потенціал оптимізації операційної діяльності та підвищення якості медичних послуг шляхом впровадження сучасних управлінських інструментів, що фокусуються на впорядкуванні та покращенні ключових робочих процесів. Обґрунтовано актуальність застосування таких підходів у медичній сфері, підкріплену посиланням на наукові дослідження щодо ефективності управління бізнес-процесами в клінічних умовах. Стаття окреслює важливість вирішення існуючих проблем неефективного управління в українській медичній галузі та слугує вступом до подальшого вивчення шляхів оптимізації діяльності медичних організацій.

ВИННИЙ ТУРИЗМ: ПОВЕДІНКА СПОЖИВАЧА

Валентина ЛЮБЧЕНКО — 2025-08-28

У статті досліджено поведінку споживачів у сфері винного туризму в Україні на основі результатів онлайн-опитування, яке проводилося серед різних категорій респондентів. Вибірка була розподілена на дві групи — винних туристів та звичайних мандрівників, що дало змогу здійснити порівняльний аналіз їхніх мотиваційних чинників, уподобань та ставлення до вітчизняного винного продукту. Окрема увага приділена перевірці наявності ксеноцентричних установок, оцінці впливу рівня доходів на участь у винних заходах, а також дослідженню ролі маркетингової теорії word of mouth marketing у формуванні рішень щодо відвідування винних подій. Розглянуто специфіку споживчої поведінки покоління зумерів, для якого характерні цінова чутливість та пошук альтернативних напоїв, що підтверджує необхідність цілеспрямованої роботи з цією аудиторією. Результати також засвідчили, що емоційні враження винних туристів відвідуваних заходів здебільшого узгоджуються з раціональними критеріями оцінки, такими як організація, якість сервісу та обґрунтованість вартості, що підтверджує комплексний характер винного туризму як емоційно-культурного та економічного феномена.

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ОПТОВОЇ ТОРГІВЛІ

Галина КУПАЛОВА — 2025-08-28

У статті на прикладі оптової торгівлі зерном розкрито методичні підходи щодо дослідження конкурентоспроможності вітчизняних підприємств у контексті євроінтеграції. Обґрунтовано, що рівень конкурентоспроможності формується поєднанням внутрішніх факторів, зокрема фінансової стійкості, ефективності використання ресурсів, рівня інноваційної та інвестиційної активності, а також зовнішніх умов – ринкової кон’юнктури, розвитку логістичної інфраструктури, дотримання вимог регуляторної політики та стандартів ЄС. Узагальнено існуючі підходи до оцінювання конкурентних позицій підприємств: кількісні методи забезпечують об’єктивність результатів та можливість порівняння, якісні дозволяють ураховувати стратегічні чинники та специфіку функціонування підприємств, а стратегічні методи орієнтовані на прогнозування тенденцій і моделювання сценаріїв розвитку. Систематизація цих підходів дала змогу визначити їхні переваги та обмеження й обґрунтувати доцільність поєднання різних інструментів. Особливу увагу приділено індексному методу, який поєднує комплексність та гнучкість, дозволяє здійснювати порівняння та ранжування підприємств, а також виявляти «вузькі місця» в їх діяльності. Розрахунок інтегральних індексів конкурентоспроможності підприємств оптової торгівлі зерном проведено з використанням адитивного та мультиплікативного підходів, що забезпечило перевірку стійкості результатів та підвищило надійність висновків. Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання для стратегічного планування, оптимізації управлінських рішень і формування конкурентних переваг українських зернотрейдерів.

АНАЛІЗ ЯКОСТІ НАДАННЯ ПОСЛУГ В ЗАКЛАДАХ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ

Тетяна СИЛЬЧУК — 2025-08-28

Проаналізовано особливості якості обслуговування у закладах готельно-ресторанного господарства. Надано визначення та охарактеризовано суть якості продукції та послуг закладів гостинності, проведено аналіз основних і додаткових послуг у сфері обслуговування. Наведено аналіз досліджень щодо якості надання послуг харчування та розміщення. Досліджено тенденції розвитку послуг ресторанного господарства. Показано, що якість готельно-ресторанних послуг є провідною та невід’ємною складовою всієї системи якісного обслуговування. Вона спонукає гостей до вибору того чи іншого продукту у деяких сегментах ринку і впливає на рішення гостя скористатись послугами готелю/ресторану. При наданні послуг успіх готельно-ресторанного бізнесу залежить від сервісної діяльності, якості реалізованих послуг, ступеню задоволення гостей, так як погіршення якості зумовлює втрату споживачів послуг. Шляхом навчання персоналу можна досягти високої якості обслуговування. Таким чином, розробка та впровадження системи внутрішніх тренінгів і навчання персоналу буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності закладів гостинності.

ВПЛИВ ЦИФРОВОГО МАРКЕТИНГУ НА ФОРМУВАННЯ ПОПИТУ НА ПЕЛЕТНЕ ОБЛАДНАННЯ В УКРАЇНІ

Вікторія ЧОБІТОК — 2025-08-28

Дослідження присвячене аналізу впливу цифрового маркетингу на формування попиту на пелетне теплогенеруюче обладнання в Україні. Актуальність теми зумовлена зростаючою роллю відновлюваних джерел енергії та необхідністю енергетичної незалежності в умовах воєнного стану й нестабільності на енергоринку. Пелетне опалення виступає одним із найбільш економічно вигідних та доступних рішень, що особливо важливо для малих і середніх підприємств. Водночас посилення конкуренції між вітчизняними й іноземними виробниками актуалізує питання пошуку ефективних каналів просування продукції. Основна увага приділена аналізу цифрового середовища, яке стає головним майданчиком взаємодії з кінцевим споживачем. У дослідженні наголошується, що сучасний покупець прагне отримати максимально повну інформацію онлайн, зокрема технічні характеристики, інструкції з монтажу, відгуки та демонстраційні відео. Це зумовлює перехід акценту з традиційних офлайн-заходів на цифрові інструменти. Встановлено, що найбільш результативними каналами залучення клієнтів є YouTube, органічний пошук та пошукова реклама, тоді як маркетплейси (Rozetka, Епіцентр Online, Prom.ua) відіграють важливу допоміжну роль у воронці продажів завдяки високій SEO-оптимізації та формуванню довіри до бренду. Корпоративний сайт визначено як центральний елемент комунікаційної стратегії, що забезпечує конверсію зацікавленості у конкретну дію. Водночас ефективність соціальних мереж, контекстно-медійної реклами та зовнішніх посилань є низькою для даної галузі. Наукова новизна дослідження полягає у відсутності спеціалізованих робіт, що системно аналізують специфіку digital-каналів просування саме у сегменті пелетного обладнання. Практична значущість результатів полягає у визначенні найбільш дієвих інструментів цифрового маркетингу, які дозволяють оптимізувати маркетингові бюджети, підвищити конкурентоспроможність виробників та сприяти поширенню сучасних автономних систем опалення на українському ринку.

ДОСЛІДЖЕННЯ СВІТОВОГО ТА ВІТЧИЗНЯНОГО ДОСВІДУ ВИКОРИСТАННЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ МАРОК

Ольга ДУЛЬКА — 2025-08-28

У статті наведено результати досліджень торговельної марки як об’єкту інтелектуальної власності з огляду на збільшення доходів підприємств. Нведено SWOT-аналіз значення торговельних марок в харчовій промисловості та індустрії гостинності. Визначено особливості використання торговельних марок, фірмових найменувань та брендів на вітчизняному ринку харчової продукції та індустрії гостинності. Визначено, що використання торговельних марок може сприяти їх ефективної ідентифікації у різних споживачів, зокрема у сфері гостинності. Доведено, що торговельні марки в індустрії гостинності та харчових технологіях можуть бути засобом ідентифікації та конкурентноздатності підприємств.

СВІТОВИЙ ДОСВІД РОЗВИТКУ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ НА ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЯХ В УМОВАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Людмила ТРАНЧЕНКО — 2025-08-28

Природоохоронні території відіграють ключову роль у забезпеченні сталого соціально-економічного розвитку суспільства. Вони не лише виконують свої основні функції із збереження біорізноманіття та охорони довкілля, а й створюють сприятливі умови для відпочинку, туризму та задоволення рекреаційних потреб населення.

Серед різних форм подорожей дедалі більшої популярності у світі набуває екологічний туризм. Цей напрям розвивається як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються, адже все більше туристів прагнуть відвідати природні ландшафти, збережені в їхньому первозданному стані. Особливо приваблюють маршрути, що дозволяють безпосередньо відчути гармонію з природою та пізнати унікальні екосистеми. Попри це, серед науковців тривають дискусії щодо можливості досягнення такої моделі туризму, яка б повною мірою відповідала принципам глобальної концепції сталого розвитку. Практика свідчить, що найбільш успішні приклади реалізації екотуризму характерні для тих країн, де цілеспрямовано впроваджуються принципи раціонального природокористування, активного залучення місцевих громад та екологічної освіти туристів. У статті розглядається міжнародний досвід організації екологічного туризму на природоохоронних територіях. На основі аналізу європейських і американських практик виявлено як спільні риси, так і відмінності в організації подорожей до природних резерватів. Це дозволило визначити особливості формування туристичних маршрутів, підходів до управління природними ресурсами та взаємодії з місцевим населенням.

Світова практика переконливо доводить, що екотуризм у контексті сталого розвитку передбачає: збереження природи та біорізноманіття, економічну вигоду для регіону через розвиток інфраструктури та створення робочих місць, підтримку місцевих громад і культурної спадщини. Встановлено, що ефективне управління природоохоронними територіями є динамічним процесом, який поєднує різні види діяльності. Його результатом має стати формування збалансованої системи, здатної задовольняти зростаючі рекреаційні потреби суспільства без завдання шкоди довкіллю. Таким чином, природоохоронні території стають невичерпним ресурсом екологічно спрямованого туризму, що сприяє одночасно і економічному зростанню, і збереженню природної та культурної спадщини.

ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ОМНІКАНАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙНИХ СТРАТЕГІЯХ РИТЕЙЛУ

Арман АХТОЯН — 2025-08-28

Досліджено роль штучного інтелекту у трансформації омніканальних комунікаційних стратегій ритейлу. Розглянуто сутність омніканального підходу як ключового напряму розвитку сучасної торгівлі та обґрунтовано необхідність його поєднання з інтелектуальними технологіями. Установлено, що використання алгоритмів машинного навчання дозволяє здійснювати прогнозування попиту, виявляти ймовірність відтоку клієнтів, визначати індивідуальні схильності до купівлі та формувати персоналізовані пропозиції в режимі реального часу. Систематизовано основні інструменти штучного інтелекту та сфери їхнього застосування в омніканальних комунікаційних стратегіях ритейлу. Розглянуто три групи функцій, які ШІ концептуально виконує в омніканалі. У статті охарактеризовано практичний досвід зарубіжних і українських ритейлерів у впровадженні інструментів штучного інтелекту, а також висвітлено приклади їх застосування у персоналізації сервісу, управлінні ціноутворенням та оптимізації маркетингових кампаній. Доведено, що інтеграція ШІ у комунікаційні стратегії сприяє підвищенню ефективності бізнес–моделей, зростанню рівня лояльності споживачів та формуванню стійких конкурентних переваг. Узагальнено основні напрями подальшого розвитку використання ШІ в ритейлі, серед яких – удосконалення систем аналітики великих даних, інтеграція предиктивних моделей у CRM–системи та розширення можливостей автоматизації маркетингових процесів.

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ СПІЛЬНОГО ТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ЦІННОСТІ УЧАСНИКАМИ ЛОГІСТИЧНИХ МЕРЕЖ ВИРОБНИЧОЇ КООПЕРАЦІЇ В УМОВАХ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Андрій ПИЛИПЕНКО — 2025-08-28

Сучасні умови глобалізації та прояву четвертої промислової революції обумовили перехід від конкуренції окремих підприємств до конкуренції інтегрованих логістичних мереж, що актуалізує потребу у спільному творенні інноваційної цінності як ключового фактору успішного функціонування ланцюгів поставок. Зростання технологічної та інформаційної невизначеності нівелює ефективність класичних форм логістичної координації та вимагає розробки нових підходів до організації діяльності мереж кооперації. Метою статті постав розвиток теоретичних засад та формування методичних рекомендацій щодо організації спільного творення інноваційної цінності учасниками логістичних мереж виробничої кооперації в умовах технологічної та інформаційної невизначеності. Для досягнення поставленої мети використано системний підхід, методи теоретичного узагальнення, організаційну теорію обробки інформації, метод ідентифікації причинно-наслідкових зв'язків DEMATEL та моделювання організаційних процесів. Теоретичною основою дослідження є теорія динамічних здібностей, сервіс-домінантна логіка, принципи інноваційного менеджменту та мережевого врядування. Розроблено таксономію організаційних детермінант спільного творення інноваційної цінності, що включає архітектурно-структурні, поведінково-реляційні, ресурсно-динамічні та інституційні детермінанти. Створено інтеграційну рамку трансформації організаційного потенціалу у спільно створену інноваційну цінність. Запропоновано інтегральне оцінювання ефективності спільного творення цінності на основі зіставлення випереджаючих та запізнілих індикаторів. Побудовано причинно-наслідкову модель взаємозв'язку організаційних детермінант з механізмами створення інноваційної цінності. Розвинуто методичний підхід до оцінювання внеску учасників мережі у створену цінність через формування зваженої композиції ефектів. Результати дослідження можуть використовуватися для організаційного моделювання мереж виробничої кооперації, оптимізації розподілу ролей їх учасників та підвищення ефективності інноваційної діяльності в умовах технологічної та інформаційної невизначеності.

НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ В СТРАТЕГІЯХ ІНТЕГРАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР

Сергій НАСКАЛЬНИЙ — 2025-08-28

Метою статті визначено аналіз наукових підходів до управління змінами в стратегіях інтеграційного розвитку підприємницьких структур з виділенням тих, що враховують можливості інноваційних цифрових технологій для зростання конкурентоспроможності бізнесу в умовах складної, динамічної і високотехнологічної економіки XXI століття. Підприємництво трактовано як багатовимірне соціально-економічне явище, сутність якого полягає у створенні нової цінності через ініціативу, інноваційність, готовність до ризику та здатність до ресурсної координації. Зазначено, що в сучасному динамічному середовищі реалізація підприємницького потенціалу все частіше вимагає кооперації, що зумовлює перехід від індивідуальної активності до інтегрованих форм взаємодії. Вибір оптимальної стратегії інтеграції – критично важливий фактор для досягнення конкурентних переваг. Сформовано авторське трактування сутності стратегії інтеграційного розвитку підприємницьких структур – як цілеспрямований, динамічний процес зміни, який забезпечує сталий функціональний і стратегічний прогрес об’єднаної системи підприємств на основі ефективного управління ресурсами, взаємодії та адаптації до зовнішніх викликів, які іманентно властиві конкурентним ринкам. Розглянуто еволюцію наукових підходів до управління змінами в процесах розвитку підприємницьких структур, яка демонструє перехід від ієрархічно-контрольованих систем до гнучких, адаптивних і цифрово-орієнтованих мереж, де ключову роль відіграють інновації, стратегія, партнерство та сталий розвиток. Виокремлено чотири домінантні напрями розвитку інтегрованих структур – інноваційно орієнтованого, ресурсо-об’єднуючого, ринково-орієнтованого та інституційно-захисного, які відображають різноманіття стратегічних моделей адаптації до викликів ринку і потребують релевантного управління змінами. Підкреслено, що реалізація кожного з цих напрямів потребує впровадження цифрових технологій як системоутворювального елементу інтеграційного управління.

АСПЕКТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ НА ІННОВАЦІЙНИХ ЗАСАДАХ

Тарас ВАСИЛЬЦІВ — 2025-08-28

У дослідженні аналізуються методико-прикладні положення розвитку сільськогосподарських підприємств та ринку сільськогосподарської продукції України на інноваційних засадах. Метою статті визначено узагальнення існуючих та обґрунтування нових аспектів інноваційного розвитку підприємства в контексті розвитку внутрішнього ринку на інноваційних засадах. У статті розглянуто значення інновацій як одного з провідних чинників забезпечення конкурентоспроможності підприємств, секторів та стратегічно важливих галузей національного господарства України. Особливу увагу приділено аграрному сектору, який відіграє ключову роль у зміцненні економічної та продовольчої безпеки держави, а також формуванні її експортного потенціалу. Зазначено, що сучасний стан інноваційної активності вітчизняних сільськогосподарських підприємств залишається низьким, що проявляється у недостатньому рівні впровадження цифрових технологій, біотехнологій, інструментів точного землеробства та інших інноваційних рішень. Це, своєю чергою, знижує їхню конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Обґрунтовано потребу у формуванні та реалізації ефективних управлінських рішень, спрямованих на інноваційний розвиток аграрних підприємств і ринку сільськогосподарської продукції України. Запропоновано комплекс заходів державного регулювання, серед яких: стимулювання інвестицій у сферу аграрних інновацій, удосконалення системи податкових та фінансових пільг для підприємств-інноваторів, розвиток аграрних кластерів та інноваційних хабів, а також розширення співпраці між бізнесом, науковими установами та державними структурами. Реалізація цих заходів дозволить підвищити ефективність функціонування аграрного сектору, зміцнити його конкурентні позиції та сприятиме підвищенню рівня економічної безпеки України.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО УХВАЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РІШЕНЬ У СФЕРІ УПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИЧНИМИ ПОТОКАМИ ТА МОДЕРНІЗАЦІЄЮ СИСТЕМИ ЛОГІСТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

Володимир ПАНЧЕНКО — 2025-08-28

Основні наукові дослідження спрямовані на дослідження методичних підходів до ухвалення економічних рішень у сфері управління логістичними потоками та модернізацією системи логістики підприємства. Визначено, що основною метою управління логістичними потоками та модернізацією системи логістики підприємства є забезпечення безперервності та своєчасності постачання ресурсів, виробів або послуг у необхідному обсязі, у визначений термін і в оптимальні локації з одночасним зниженням сукупних витрат і підвищенням рівня задоволеності споживачів. Такий підхід є ключовим чинником підвищення ефективності господарської діяльності та зміцнення конкурентних позицій підприємства в умовах динамічного ринкового середовища.

Зазначено, що сучасна концепція управління логістичними потоками та модернізацією системи логістики підприємства передбачає виділення матеріального, інформаційного та фінансового потоків. Метою статті є узагальнення методичних підходів до ухвалення економічних рішень у сфері управління логістичними потоками та модернізацією системи логістики підприємства. З цією метою для підприємств запропоновано знизити сукупні витрати на виробництво, зокрема за рахунок зменшення витрат на транспортування, зберігання, обробку вантажів і управління запасами; підвищити рівень обслуговування клієнтів шляхом скорочення термінів виконання замовлень, забезпечення їхньої точності й надійності, а також завдяки впровадженню сучасних сервісних практик; поліпшити якість продукції та послуг завдяки злагодженій роботі всіх підрозділів підприємства, інтеграції інформаційних систем управління та мінімізації ризиків виробничих втрат і дефектів.

РОЛЬ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В СТРУКТУРНІЙ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Володимир ЛАГОДІЄНКО — 2025-08-28

Розглянуто роль альтернативної енергетики як чинника структурної трансформації економіки України в умовах збройної агресії росії. Досліджено потенціал відновлювальних джерел енергії у забезпеченні енергетичної безпеки, децентралізації виробництва та економічного відновлення. Визначено ключові напрями регіональних ініціатив у сфері відновлювальних джерел енергії у прифронтових та постраждалих громадах. Узагальнено стратегічні переваги децентралізованих енергетичних рішень у контексті післявоєнної реконструкції. Доведено, що розвиток зеленої енергетики є не лише технологічною, а й економічною моделлю стійкого зростання. Обґрунтовано перспективи інтеграції альтернативної енергетики у політику структурної модернізації національної економіки. Зазначено необхідність формування нових інституційних механізмів підтримки «зеленої» трансформації. Встановлено, що енергетичний перехід є детермінантою економічної адаптивності у воєнний і повоєнний періоди.

МЕХАНІЗМИ ФІНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ У КРИЗОВИЙ ПЕРІОД

Лариса СКЛЯР — 2025-08-28

Розглянуто теоретичні засади механізмів фінансового менеджменту в умовах економічної кризи. Досліджено особливості їхньої трансформації під впливом зовнішніх та внутрішніх викликів. Визначено ключові інструменти адаптивного фінансового управління, спрямовані на збереження ліквідності, оптимізацію витрат та забезпечення інвестиційної стійкості. Зазначено значення цифрових технологій і новітніх фінансових рішень у підвищенні ефективності управлінських процесів. Доведено, що фінансовий менеджмент виступає важливим чинником формування конкурентних переваг підприємств у кризових умовах. Обґрунтовано специфіку застосування фінансових механізмів в Україні з урахуванням воєнних ризиків та завдань повоєнного відновлення. Визначено перспективи розвитку фінансового менеджменту як системного інструмента забезпечення стійкості бізнесу та інтеграції національної економіки у глобальний простір.

ІНТЕГРАЦІЯ МАРКЕТИНГОВИХ СТРАТЕГІЙ У ФОРМУВАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ ЛАНЦЮГІВ ПІДПРИЄМСТВА

Тетяна САВЧЕНКО — 2025-08-28

У статті розглянуто проблему інтеграції маркетингових стратегій у формування логістичних ланцюгів підприємства. Обґрунтовано необхідність стратегічного поєднання маркетингової і логістичної діяльності з метою досягнення синергії у функціонуванні збутової системи підприємства. Проаналізовано стимули до інтеграції маркетингових стратегій у логістичні ланцюги: підвищення конкурентоспроможності за рахунок орієнтації на споживача; оптимізація логістичних витрат; зменшення ризиків, пов’язаних із дисбалансом попиту та пропозиції; скорочення логістичних циклів шляхом раціоналізації маршрутів і графіків поставок; формування стабільних і передбачуваних каналів розподілу продукції. Розглянуто структуру збутових стратегій, яка охоплює вибір типу ринкового охоплення, визначення цільових сегментів, а також стратегії залучення посередників. Запропоновано модель формування маркетингової стратегії збуту.

ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ПІДПРИЄМСТВ-ВИРОБНИКІВ ПРОДУКЦІЇ ТВАРИННИЦТВА

Микола КАЛЬЧЕНКО — 2025-08-28

У статті досліджено сутність, роль та особливості інноваційного потенціалу підприємств аграрного сектору, зокрема тваринницької галузі. Проаналізовано наукові підходи вітчизняних дослідників до визначення структури економічного та інноваційного потенціалу підприємства, розглянуто його складові: ресурсний, кадровий, виробничий, інноваційний, ринковий та управлінський. Обґрунтовано, що саме інноваційний потенціал визначає можливості підприємства створювати нові продукти, впроваджувати сучасні технології й удосконалювати виробничі процеси, а інноваційна діяльність виступає практичним механізмом реалізації цього потенціалу.

Особливу увагу приділено аналізу розвитку тваринництва в Україні у 2019–2024 рр. На основі статистичних даних встановлено стабільну позитивну динаміку галузі: зростання вартості продукції з 92,5 млрд грн у 2019 р. до 133,5 млрд грн у 2024 р. Визначено провідну роль молочного виробництва, зростання виробництва яєць та поступове розширення сегмента інших продуктів тваринництва. Водночас сегмент меду характеризується відносно низькими темпами приросту.

У статті акцентовано увагу на основних проблемах функціонування галузі: фінансових труднощах аграріїв, зокрема малого та середнього бізнесу, використанні застарілих технологій, низькій інноваційній активності та недостатньому рівні інтеграції виробників із науково-дослідними установами. Обґрунтовано, що ці чинники розвиток тваринництва та знижують його конкурентоспроможність на світових ринках. Узагальнено особливості інноваційної діяльності підприємств, що займаються виробництвом продукції тваринництва. Окреслено специфіку аграрних інновацій, зумовлену впливом природно-кліматичних умов, регіональною диференціацією, різною тривалістю виробничих циклів та високими витратами на впровадження нових технологій. Визначено, що для підвищення ефективності інноваційної діяльності необхідні комплексні підходи, які передбачають поєднання економічних, технологічних, екологічних, соціальних та політичних факторів.

Зроблено висновок, що стратегічним напрямом розвитку підприємств тваринницької галузі має стати активне впровадження інноваційних технологій, розширення інтеграції з науковими установами, підтримка інноваційних стартапів та посилення державної підтримки через дотації й доступне кредитування. Реалізація цих заходів сприятиме формуванню конкурентоспроможної та інвестиційно привабливої аграрної сфери, забезпечить продовольчу безпеку та сталий розвиток підприємств- виробників тваринництва.

НЕДОЛІКИ МАТЕРІАЛЬНОГО СТИМУЛЮВАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ГОТЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Людмила ТРАНЧЕНКО — 2025-08-28

У межах даного дослідження систематизовано теоретико-методологічні засади матеріального стимулювання персоналу готельних підприємств України. Особливу увагу приділено виявленню та аналізу недоліків цього методу мотивації. Матеріальне стимулювання у сфері готельного бізнесу, як і в інших галузях економіки, виступає ключовим інструментом управління персоналом, який безпосередньо впливає на продуктивність праці, рівень задоволеності працівників та ефективність функціонування підприємства загалом. Мета дослідження – проаналізувати основні недоліки системи матеріального стимулювання працівників готельних підприємств України в умовах воєнного стану та запропонувати можливі напрями їх подолання. Об’єкт дослідження – недоліки системи матеріального стимулювання працівників готельних підприємств. Предмет дослідження – теоретико-методологічні засади визначення та вдосконалення системи матеріального стимулювання персоналу в сучасних умовах.

Наукові дослідження останніх років здебільшого зосереджені на позитивних аспектах матеріальної мотивації: підвищенні продуктивності, залученості та задоволеності працівників. Водночас недостатньо уваги приділено зворотному боку цього процесу – негативним наслідкам і ризикам, які можуть мати довгостроковий вплив на колектив і стабільність підприємства. Саме усвідомлення таких недоліків є необхідною умовою для формування ефективної та збалансованої системи мотивації.

У статті визначено основні недоліки матеріального стимулювання у готельній сфері: короткочасність ефекту, зниження внутрішньої (нематеріальної) мотивації, формування «споживацького» ставлення до роботи, посилення конкуренції між працівниками, суб’єктивність у системі оцінювання, надмірне фінансове навантаження на підприємство, ігнорування командних результатів та залежність від постійних підвищень заробітної плати чи премій.

В умовах воєнного стану, коли готельна галузь зазнає значних економічних і психологічних викликів, ці проблеми набувають особливої актуальності. Постійна невизначеність, скорочення туристичних потоків і обмежені фінансові ресурси змушують керівників переосмислювати роль матеріальної винагороди. Надмірна орієнтація лише на фінансові стимули може призвести до втрати довгострокової мотивації, зниження лояльності персоналу та погіршення атмосфери в колективі.

Тому матеріальне стимулювання має бути складовою частиною комплексної системи мотивації, що включає й нематеріальні чинники — професійний розвиток, визнання досягнень, залучення до прийняття рішень, формування корпоративної культури довіри та взаємопідтримки. Лише збалансоване поєднання матеріальних і нематеріальних стимулів може забезпечити стабільність і конкурентоспроможність готельного бізнесу в сучасних реаліях.

ТРАНСФОРМАЦІЯ КОНКУРЕНТНОЇ ПАРАДИГМИ В УМОВАХ РОЗВИТКУ ЗЕЛЕНОЇ ЕКОНОМІКИ

Ольга МАЙСТРЕНКО — 2025-08-28

У статті досліджено сутність понять зеленої економіки та конкурентоспроможності, сучасне їх переосмислення в умовах постіндустріального розвитку та глобальних екологічних викликів. Визначено ключові напрями сучасних стратегій конкурентної переваги: екологічна інноваційність, соціальна відповідальність, орієнтація на ESG-стандарти та циркулярні бізнес-моделі. Наголошено на зростаючій ролі екологічної гнучкості підприємств як фактора довготривалої стійкості, а також на важливості впровадження систем екологічного менеджменту (ISO 14001). Особливу увагу приділено державному регулюванню як чиннику формування нового конкурентного середовища. Розкрито інструменти державного впливу, серед яких фіскальні стимули для екологічних інновацій, регуляторні стандарти, зелена публічна закупівля та підтримка екотехнологій. Зазначено, що в українському контексті розвиток «зеленої» економіки розглядається як не лише екологічна, а й геополітична потреба, зумовлена євроінтеграційним курсом та необхідністю відповідності європейським стандартам сталого розвитку. Виокремлено основні виклики для вітчизняного бізнесу: високий рівень енергоємності виробництва, обмежений доступ до фінансування, низьку поінформованість МСП про стандарти ESG та недостатню узгодженість державної політики з потребами бізнесу.

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ПРОПОЗИЦІЇ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ РИЗИКІВ ТА ВИКЛИКІВ ПРОДОВОЛЬЧІЙ БЕЗПЕЦІ

Анна ПОДСОХА — 2025-08-28

У статті досліджено питання щодо практичних аспектів аналізу пропозиції агропродовольчої продукції в умовах глобальних ризиків та викликів продовольчій безпеці. З’ясовано, що продовольча безпека є головною умовою для стійкого зростання, оскільки вирішення її проблем гарантує забезпечення належного (повноцінного та якісного) харчування громадян. Значну увагу приділено основним проблемам та запропоновано конкретні механізми реагування на них, що дозволяє не лише визначити слабкі місця у системі продовольчої безпеки України, а й окреслити шляхи їх подолання з урахуванням сучасних ризиків і викликів. Обґрунтовано, що узгоджені дії на рівні держави, агробізнесу та міжнародних партнерів можуть гарантувати стабільність продовольчої системи та задовольнити потреби населення навіть у кризових ситуаціях.

ІНТЕГРАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ТА КОНЦЕНТРАЦІЇ ВИРОБНИЧОГО КАПІТАЛУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Сергій КАЛІНІЧЕНКО — 2025-08-28

У статті розкрито сутність, зміст і значення інтеграційних механізмів розвитку та концентрації виробничого капіталу аграрних підприємств в умовах трансформації економіки України. Обґрунтовано, що інтеграція є ефективним способом консолідації ресурсів і досягнення синергетичного ефекту, який забезпечує підвищення продуктивності, зниження витрат і зміцнення конкурентних позицій на ринку. Проаналізовано основні форми інтеграції – вертикальну, горизонтальну, кластерну, кооперативну та конгломератну – і визначено їх вплив на розвиток аграрного виробництва. Показано, що процес концентрації капіталу, зокрема через механізми злиття та поглинання (M&A), сприяє створенню потужних аграрних структур, здатних залучати інвестиції, впроваджувати інновації та реалізовувати стратегії сталого розвитку. Особливу увагу приділено сучасним викликам, серед яких – інституційна нестабільність, обмежений доступ до фінансування, ризики воєнного часу та потреба в цифровізації управлінських процесів. Узагальнено напрями державної політики щодо стимулювання інтеграційних процесів, розвитку кооперації та підтримки малого й середнього бізнесу. Результати дослідження доводять, що інтеграційні механізми є ключовим фактором зміцнення виробничого потенціалу аграрних підприємств, формування їх фінансової стійкості та конкурентоспроможності на національному й міжнародному рівнях. Отримані висновки можуть бути використані для удосконалення стратегій управління капіталом, розробки інвестиційних програм та формування ефективної моделі розвитку аграрного сектору України. В умовах воєнних дій, порушення логістичних ланцюгів і зростання собівартості виробництва саме інтеграційні механізми дозволяють підприємствам зберігати стабільність і реалізовувати ефект масштабу. Актуальність проблеми зумовлена також потребою адаптації українського агробізнесу до європейських стандартів сталого розвитку, цифровізації виробничих процесів та розширення участі у глобальних ланцюгах доданої вартості.

ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЯ КОРПОРАТИВНОЇ БЕЗПЕКИ В СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ АГРАРНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Руслан НАДЬОН — 2025-08-28

Дослідження спрямовано на уточнення змісту корпоративної безпеки як багатовимірного явища, що поєднує економічні, правові, інформаційні, організаційні та соціальні аспекти, а також на виявлення шляхів підвищення її ролі у забезпеченні сталого розвитку аграрного сектору. У статті досліджено процеси інституціоналізації корпоративної безпеки в системі стратегічного управління аграрними підприємствами. Визначено, що корпоративна безпека є багатовимірною управлінською категорією, яка поєднує правові, економічні, організаційні, інформаційні та соціальні елементи, формуючи основу для стійкого функціонування підприємства в умовах зовнішніх викликів. Обґрунтовано, що інституціоналізація корпоративної безпеки передбачає її інтеграцію в усі рівні стратегічного менеджменту — від планування й організації до мотивації та контролю. Такий підхід сприяє формуванню єдиної системи ризик-орієнтованого управління, у межах якої безпека розглядається не як окрема функція, а як складова стратегічного потенціалу підприємства. Корпоративна безпека, вбудована у менеджмент, виконує роль стабілізуючого чинника, що забезпечує гармонійний розвиток господарської діяльності навіть за умов кризових або воєнних загроз. Запропоновано підхід, за яким корпоративна безпека виступає індикатором ефективності управління та здатності підприємства до адаптації в умовах динамічного середовища. Виявлено ключові ризики, притаманні аграрним структурам, серед яких — нестабільність правового середовища, уразливість логістичних ланцюгів, кіберзагрози, кадрові втрати та соціальна напруга у сільських громадах. Підкреслено, що в сучасних умовах цифровізації аграрного сектору корпоративна безпека охоплює також питання захисту даних, інтелектуальної власності, дотримання комплаєнс-вимог і репутаційної стабільності. Наголошено на необхідності впровадження міжнародних стандартів безпеки, зокрема ISO 28000, а також системи планування безперервності бізнесу (Business Continuity Planning, BCP), що забезпечують комплексну стійкість підприємства до внутрішніх і зовнішніх загроз. Розвиток культури корпоративної відповідальності, прозорості та етичних норм управління визначено як ключові умови підвищення довіри з боку інвесторів і партнерів. Результати дослідження мають практичне значення для вдосконалення управлінських рішень, підвищення ефективності корпоративного контролю та формування безпечного середовища розвитку аграрного бізнесу, яке поєднує економічну результативність із соціальною стійкістю.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ЕФЕКТ ВІДНОВЛЕННЯ ТВАРИННИЦЬКОЇ ЛОГІСТИКИ НА ДЕОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

Олег ЧУБ — 2025-08-28

В статті визначено особливості логістичної системи аграрного сектору та чинники, які впливають на формування ланцюгів постачання у тваринництві. Комплексне уявлення про тваринницьку логістику дозволяє фахівцям аграрного сектору зосередити свою увагу на організації логістичних зв’язків безпосередньо для забезпечення агропродукції з урахуванням специфіки деокупованих територій України.

В ході дослідження обґрунтована необхідність переорієнтації підприємств тваринництва на впровадження передових практик сталого розвитку, що дозволить підвищити продуктивність і результативність логістичних процесів, а також кращу відповідність потребам споживачів.

Було виокремлено критерії оцінки соціально-економічного ефекту щодо відновлення логістики тваринництва за основними групами показників (економічними, соціальними та продовольчими). Визначені основні етапи оцінки щодо такого ефекту, пов’язаного з відновлення логістики тваринництва. У зв'язку з чим доведена доцільність правильного зрозуміння специфіки та налагодження оцінки мультиплікативного ефекту відновлення логістики тваринництва, а саме переваг та складнощів його реалізації в рамках регіональної економіки.