Development Service Industry Management

ІНСТРУМЕНТИ САМОМЕНЕДЖМЕНТУ ДЛЯ ОПТИМІЗАЦІЇ РОБОЧОГО ПРОЦЕСУ В ОРГАНІЗАЦІЯХ

Вікторія БІЛИК — 2024-08-29

Самоменеджмент є важливим інструментом для оптимізації робочого процесу в організаціях, оскільки він дозволяє співробітникам ефективно керувати своїм часом, ресурсами та завданнями. Відзначається, що успішне використання методів самоменеджменту сприяє підвищенню продуктивності, покращенню якості виконуваних робіт і зниженню рівня стресу, що, зі свого боку, позитивно впливає на загальну ефективність організації. Розглянуто основні інструменти, які можуть бути впроваджені для покращення робочих процесів на індивідуальному та колективному рівнях. Акцентується, що одним із ключових аспектів самоменеджменту є управління часом, яке включає планування завдань, визначення пріоритетів і дотримання встановлених термінів. Це дозволяє співробітникам уникати перевантаження та забезпечує більш раціональне використання робочого часу. Ефективне управління часом також сприяє підтриманню балансу між роботою та особистим життям, що є важливим чинником для збереження довгострокової мотивації та запобігання професійному вигоранню. Зауважується, що іншим важливим елементом самоменеджменту є управління завданнями. Використання таких інструментів, як списки справ, цифрові планувальники та системи управління проєктами, дозволяє краще організувати робочий процес і забезпечити своєчасне виконання завдань. Крім того, самоменеджмент передбачає розвиток навичок контролю над власною увагою та енергією. Це включає техніки концентрації та регулярні перерви для відновлення сил, що допомагає підтримувати високий рівень продуктивності протягом дня. Розуміння власних енергетичних циклів дозволяє співробітникам ефективніше планувати свою роботу, виконуючи найбільш складні завдання у періоди найвищої активності. Загалом, інструменти самоменеджменту можуть суттєво покращити робочий процес в організаціях, сприяючи підвищенню продуктивності, зниженню стресу та покращенню загальної задоволеності роботою. Впровадження цих практик на індивідуальному та командному рівнях дозволяє організаціям ефективніше досягати своїх стратегічних цілей, створюючи при цьому сприятливе середовище для професійного розвитку та особистого зростання співробітників.

СТРУКТУРИЗАЦІЯ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Віталій БОЙКО — 2024-08-29

Стаття присвячена узагальненню та подальшому розвитку теоретико-методичних засад дослідження сутнісних характеристик економічної безпеки підприємства. Метою дослідження визначено структуризацію наукових поглядів та подальший розвиток теоретико-методичних засад дослідження економічної безпеки підприємства. Здійснено критичний огляд підходів різних авторів до трактування змісту поняття «економічна безпека підприємства». Запропоновано підхід до групування наукових поглядів на трактування поняття економічної безпеки підприємства. Обґрунтовано авторське бачення поняття та структурно-змістових характеристик економічної безпеки суб’єкта господарювання. Напрацьовано нове бачення базисних положень в сфері управління економічною безпекою підприємств і організацій.

ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

Тетяна ДЕМ’ЯНЕНКО — 2024-08-29

Сучасний етап розвитку наукового економічного мислення характеризується переосмисленням традиційних підходів і прийомів управління системою на різних рівнях. Це зумовлено необхідністю забезпечення стійкого розвитку підприємства в умовах швидко змінюваного зовнішнього середовища, підвищення ефективності управління, інтеграції інновацій та підтримки конкурентоспроможності на глобальному ринку. Це питання є особливо важливим для сучасних промислових підприємств, які прагнуть досягти стабільного і довгострокового зростання.

У сучасних умовах формування організаційно-економічного механізму полягає у створенні комплексної та адаптивної системи, яка б враховувала всі аспекти діяльності підприємства, включаючи управління ресурсами, впровадження інновацій, розвиток персоналу, фінансове планування та інтеграцію розвитку. Подолання цих проблем є необхідним для забезпечення довгострокового та управління розвитку підприємства в умовах сучасної економіки. Промислові підприємства, які не можуть збалансувати свій процес розвитку з вимогами зовнішнього середовища, втрачають свою конкурентоспроможність і, загалом, свої прибутки. Суперечності, які виникають у процесі прийняття рішень у сфері управління розвитком промислового підприємства, зумовлюють необхідність використання організаційно-економічних механізмів діагностики з урахуванням впливу негативних тенденцій зовнішнього середовища. Відсутність ефективних механізмів управління промисловими підприємствами поступово призведе до невпевненості у майбутньому розвитку, що призводить до зниження стійкості до загрози діяльності в умовах кризи.

Велику увагу дослідженню проблеми побудови організаційно-економічних механізмів управління розвитком промислових підприємств на державному та регіональному рівнях приділяли такі науковці, як . Кноррінг, Т. Полозова, А. Малицький, С. Тульчинська, Л. Довгань, Н. Маркова., М. Грещак, О. Садеков, В.Чобіток та ін. На думку багатьох вчених, організаційно-економічний механізм управління розвитком промислових підприємств являє собою багаторівневу ієрархічну систему взаємопов'язаних основних елементів і типових груп і методів взаємодії.

Метою дослідження є розробка теоретико-методичних основ, а також практичних рекомендацій щодо формування і вдосконалення механізму управління розвитком промислового підприємства.

В умовах швидких технологічних змін, глобалізації та підвищеної конкуренції, промислові підприємства стикаються з необхідністю постійного оновлення своїх стратегій і методів управління для збереження своєї конкурентоспроможності та забезпечення сталого зростання. Управління розвитком підприємства вимагає не лише гнучкості та адаптивності, але й системного підходу, який би охоплював всі аспекти діяльності підприємства — від виробництва до фінансів, від управління персоналом до маркетингової стратегії. Економічний механізм управління забезпечує необхідний інструментарій для досягнення цих цілей, поєднуючи в собі фінансові, інвестиційні, інноваційні та організаційні компоненти. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю підвищення його ефективності в умовах зростаючої невизначеності зовнішнього середовища, глобальних економічних змін і постійного вдосконалення технологічних процесів. Від здатності підприємства адаптуватися до цих викликів залежить його виживання та успіх на ринку. У цьому контексті дослідження та вдосконалення економічного механізму управління розвитком промислового підприємства стає не лише науково-теоретичною, але й практичною проблемою, що вимагає комплексного підходу та впровадження новітніх управлінських технологій.

Організаційний механізм являє собою систему взаємопов’язаних базових елементів, які входять до складу суб’єктів та учасників промислових підприємств або належать до об’єктів їх виробничої інфраструктури. Відносини між цими елементами повинні базуватися на взаємному обміні ресурсами між учасниками, основною умовою якого має бути максимізація додаткової вартості кожним учасником, починаючи з моменту отримання ресурсів і переробляючи їх до моменту їх передачі іншим учасникам. Завдяки цьому виробничий процес промислового підприємства є збалансованим і гарантується раціональне використання ресурсів.

Формування організаційно-економічного механізму є критично важливим процесом для забезпечення стабільного і сталого зростання підприємства в умовах сучасної економіки. Цей механізм являє собою комплекс інтегрованих інструментів і підходів, які спрямовані на оптимізацію внутрішніх процесів, ефективне використання ресурсів та адаптацію до змін у зовнішньому середовищі. Таким чином, формування організаційно-економічного механізму управління розвитком промислового підприємства є динамічним процесом, що вимагає інтегрованого підходу до управління, гнучкості та постійного вдосконалення. Залучення сучасних методів і технологій управління, адаптація до змінюваних умов ринку та ефективне використання ресурсів сприятимуть досягненню стратегічних цілей і підвищенню конкурентоспроможності підприємства.

ФОРМУВАННЯ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Вікторія ЧОБІТОК — 2024-08-29

Пошук джерел фінансування підприємницької діяльності полягає у важливості забезпечення стабільного функціонування та розвитку підприємств у сучасних умовах економічної невизначеності. З урахуванням глобальних економічних змін, зростаючої конкуренції та викликів, пов'язаних з доступом до фінансових ресурсів, питання пошуку та оптимального використання різних джерел фінансування стає надзвичайно актуальним для підприємців.

Особливої значущості ця тема набуває в контексті розвитку малого та середнього бізнесу, який часто стикається з обмеженими можливостями залучення капіталу. Недостатнє фінансування може стати серйозною перепоною на шляху до інновацій, розширення ринків і підвищення конкурентоспроможності.

Крім того, вивчення джерел фінансування підприємницької діяльності є важливим для формування ефективних стратегій фінансового менеджменту. Це дозволяє підприємствам не лише забезпечити необхідні ресурси для поточної діяльності, але й створити фінансовий резерв для майбутніх інвестицій і розвитку

Пошук фінансування для розвитку бізнесу в умовах сучасної економіки, яка характеризується високою конкуренцією, швидким розвитком технологій та нестабільністю ринків, породжує ряд фінансових викликів. Тому ретельний аналіз та пошук традиційних та альтернативних джерел фінансування, державних програм підтримки та міжнародних інвестицій дозволить пришвидшити ефективність розвитку бізнесу та збільшення прибутку.

Фінансування розвитку підприємницької діяльності є предметом наукових досліджень. У сучасних наукових дослідженнях акцентується увага на декількох ключових аспектах цієї проблематики.

Українські науковці також вивчають джерела фінансування підприємницької діяльності. У їхніх роботах розглядаються особливості залучення фінансування в умовах української економіки, зокрема, складності доступу до банківських кредитів, проблеми регулювання та розвитку альтернативних джерел фінансування. Наприклад, Єрмак С. О. [1] аналізує можливості та виклики, пов'язані з використанням лізингу і факторингу як інструментів фінансування бізнесу. Гринкевич С. С., Худа У. О [2] досліджує роль державних програм підтримки підприємництва та їх вплив на доступ до фінансових ресурсів.

У роботах зарубіжних авторів, зокрема, широко досліджуються питання доступу підприємств до банківського кредитування, а також альтернативні форми фінансування, такі як венчурний капітал, краудфандинг і бізнес-ангели. Наприклад, дослідження М. Джонсона висвітлює вплив венчурного капіталу на розвиток стартапів і підкреслює його важливість для інноваційних галузей. О. Бланк досліджує роль краудфандингу як нової форми залучення коштів, що особливо актуальна для малого бізнесу та стартапів.

Метою дослідження є пошук основних джерел фінансування розвитку підприємницької діяльності, пошук державних програм підтримки та міжнародних інвестиції та обґрунтування основних недоліків існуючих фінансових джерел, а також пошук найбільш ефективних в несприятливих економічних умовах підходів фінансування діяльності.

Розвиток бізнесу в Україні є важливою складовою економічного зростання країни. Для досягнення успіху підприємці потребують фінансових ресурсів, які можуть забезпечити стабільний розвиток та конкурентоспроможність. Україна має значний потенціал для розвитку бізнесу завдяки своєму стратегічному розташуванню, наявності природних ресурсів, кваліфікованої робочої сили та великого внутрішнього ринку. Проте, для реалізації цього потенціалу важливо забезпечити доступ до фінансових ресурсів.

Проблема вибору та оптимального використання джерел фінансування є однією з найбільш актуальних для сучасних підприємств. Вирішення цієї проблеми сприятиме покращенню фінансової стійкості бізнесу, підвищенню його конкурентоспроможності та забезпеченню сталого розвитку в довгостроковій перспективі. У цій статті розглянемо основні джерела фінансування, які можуть бути використані для розвитку бізнесу в Україні.

Україна пропонує широкий спектр фінансових можливостей для розвитку бізнесу, включаючи традиційні та альтернативні джерела фінансування, державні програми підтримки та міжнародні інвестиції. Використання цих можливостей дозволяє підприємцям залучати необхідний капітал для реалізації своїх проектів, сприяти економічному зростанню та створенню нових робочих місць. Важливою умовою успішного розвитку бізнесу є постійне вдосконалення інвестиційного клімату, прозорість регуляторних процесів та підтримка інновацій.

Використання цих можливостей сприяє створенню інноваційних продуктів, розширенню ринків збуту та зміцненню економічного потенціалу країни. Важливо продовжувати реформування фінансового сектору та створювати сприятливі умови для залучення інвестицій, що забезпечить стабільний розвиток бізнесу в Україні.

МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ ОРГАНІЗАЦІЙ ІТ-СЕКТОРУ В УМОВАХ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Руслан АВГУСТИН — 2024-08-29

У статті наголошено на пріоритетах організацій ІТ-сектору і одним з таких виділено забезпечення ефективності бізнес-процесів. Обґрунтовано важливість дотримання організаціями ІТ-сектору ресурсного підходу до забезпечення ефективності бізнес-процесів, у якому окрім базових складових (фінансово, матеріально-технічного та іншого ресурсного забезпечення), важливо розвивати інтелектуальний капітал, посилювати інноваційність та інвестиційну привабливість. Таким чином запропоновано розглядати механізм забезпечення ефективності бізнес-процесів організацій ІТ-сектору як складову системи управління, вектори якої направлені на налагодження ефективної підприємницької діяльності в умовах діджиталізації економіки. Сформовано концептуальні положення розроблення та реалізації механізму забезпечення ефективності бізнес-процесів організацій ІТ-сектору в умовах діджиталізації економіки, де виділено важливість вдосконалення системи управління забезпеченням ефективності бізнес-процесів та підвищення ефективності використання економічних важелів управління бізнес-процесами.

ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄНИЦТВОМ

Ольга ГАРВАТ — 2024-08-29

У даній статті досліджено етимологію економічних категорій концепція, підприємництво, управління. Визначено особливості управління підприємництвом, що дозволило сформувати концепцію цього процесу. В статті здійснено аналіз існуючих концепцій управління. Встановлено, що пріоритетними при формуванні концепції управління підприємництвом є комплексне застосування процесного, системного та ситуаційного підходів. За результатами проведеного дослідження визначено основні завдання у сфері управління підприємництвом та сформовано концепцію управління підприємництвом.

ЦИФРОВИЙ МАРКЕТИНГ У ЕПОХУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ: СУЧАСНЕ І МАЙБУТНЄ ІНСТРУМЕНТІВ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА МАРКЕТИНГОВІ СТРАТЕГІЇ БІЗНЕСІВ

Владислав ГАЛЯПА — 2024-08-29

У статті розглянуті основні інструменти цифрового маркетингу, які засновані на можливостях штучного інтелекту, викладено їх огляд та опис функціоналу, наведені приклади використання у каналах цифрового маркетингу світових брендів. Стаття містить оцінку переваг та обмежень використання таких інструментів для досягнення маркетингових цілей бізнесів, потенційні сфери інтегрування можливостей штучного інтелекту у маркетингові стратегії та канали взаємодії зі споживачами. Наведений прогноз розвитку інструментів штучного інтелекту та тренди розширення їх подальшого використання у цифровому маркетингу та потенційні можливості та виклики, пов’язані із технологічною імплементацією штучного інтелекту у комунікаційні, маркетингові та бізнес-процеси підприємств.

ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЕКОНОМІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Дмитро ХАХАЛЄВ — 2024-08-29

Метою статті є дослідження планування діяльності підприємства як інструмента економічної складової концепції сталого розвитку з подальшим формуванням ефективних пропозицій спрямованих на інтеграцію в бізнес-стратегію з метою зменшення ризиків.

Економічна складова сталого розвитку передбачає, що підприємство повинно не лише досягати фінансової вигоди, але й робити це екологічно відповідально. Це включає впровадження енергоефективних технологій, зниження викидів шкідливих речовин та раціональне використання природних ресурсів. Показано, що планування діяльності в цьому контексті допомагає підприємству інтегрувати екологічні критерії в бізнес-стратегії, що сприяє зменшенню негативного впливу на навколишнє середовище та покращує імідж компанії.

Зазначено, що соціальна відповідальність також є невід'ємною частиною сталого розвитку. Підприємства повинні враховувати інтереси працівників, споживачів та місцевих громад. Планування соціально відповідальних ініціатив допомагає підвищити лояльність споживачів, залучити кваліфікованих працівників та покращити взаємини з суспільством.

Розглянуто ключові компоненти планування, економічну складову та принципи сталого розвитку. На підставі змістовних складових побудовано схему інтеграції планування діяльності в економічну складову сталого розвитку підприємства.

Визначено, що основними аспектами планування діяльності в рамках сталого розвитку є: оцінка поточного стану та аналіз середовища, встановлення цілей та показників ефективності, розробка стратегії та плану дій, впровадження та моніторинг, оцінка результатів та звітність

Встановлено, що планування діяльності є ключовим інструментом економічної складової концепції сталого розвитку підприємства. Воно дозволяє підприємствам ефективно управляти ресурсами, знижувати ризики, інтегрувати екологічні та соціальні критерії в бізнес-стратегії та впроваджувати інновації. Це сприяє досягненню довгострокової стабільності та успіху, що є основою для сталого розвитку в сучасних умовах.

ДОСЛІДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ ЦИФРОВОГО МАРКЕТИНГУ

Олена ЧУКУРНА — 2024-08-29

Сучасний цифровий маркетинг зазнає значних змін у зв'язку з цифровою трансформацією. У статті досліджуються основні тенденції, що формують сучасну парадигму цифрового маркетингу, включаючи автоматизацію процесів, персоналізацію контенту, використання великих даних, а також новітні цифрові технології, такі як VR і AR, штучний інтелект. Особлива увага приділяється викликам і можливостям, з якими стикаються компанії в процесі адаптації до цифрового середовища. У статті аналізуються сучасні інструменти цифрового маркетингу. Сьогоднішні інструменти цифрового маркетингу є необхідними для будь-якого бізнесу, оскільки вони дозволяють охоплювати цільову аудиторію через різні цифрові канали. Вони забезпечують ефективну взаємодію з клієнтами, включаючи персоналізацію комунікацій та пропозицій. Під час дослідження було визначено практичні аспекти інтеграції цифрових технологій у маркетингову діяльність з метою підвищення її ефективності та результативності. Сучасні тенденції цифрового маркетингу відіграють ключову роль у розробці цифрової маркетингової стратегії компанії. Цифрова маркетингова стратегія дозволяє швидше реагувати на зміни ринку та адаптуватися до нових умов, що забезпечує стале зростання компанії в умовах цифрової економіки. У сучасному світі, де цифрова трансформація змінює бізнес-процеси та споживчі звички, цифровий маркетинг стає необхідністю для бізнесу у всіх секторах цифрової економіки. Аналіз сучасних тенденцій цифрового маркетингу демонструє, що стратегії автоматизації, використання великих даних, персоналізація контенту та впровадження новітніх технологій є критичними для успішної конкуренції та залучення сучасного споживача. Проаналізовано сучасні інструменти цифрового маркетингу, визначено і обґрунтовано переваги розвитку цифрових інструментів у контексті цифрового маркетингу, запропоновано практичні аспекти інтеграції новітніх технологій у маркетингову діяльність для підвищення їх ефективності та результативності. Інтеграція цифрових технологій та інструментів дозволяє компаніям швидко адаптуватися до мінливих ринкових умов і залишатися конкурентоспроможними. Це сприяє створенню більш гнучких, адаптивних та персоналізованих маркетингових стратегій, які відповідають сучасним потребам споживачів. Результати проведених досліджень підкреслюють важливість постійного вдосконалення маркетингових стратегій та адаптації до швидко змінних ринкових умов для ефективного використання потенціалу цифрових інструментів у маркетинговій діяльності.

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЦІЛЕЙ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ПОСТКОНФЛІКТНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Юлія ІВЧЕНКО — 2024-08-29

У статті досліджено роль інноваційної діяльності в розвитку підприємств. Розроблено підхід до управління інноваціями на підприємстві в умовах постконфліктної трансформації, який базується на передумові, що цілі підприємства повинні визначати цілі управління інноваціями, а процеси управління інноваціями на підприємстві повинні бути інтегровані з вертикальним і горизонтальним рівнями господарсько-виробничих бізнес-процесів саме в умовах постконфліктної трансформації. За результатами проведеного дослідження визначено математичне підґрунтя управління інноваціями в системі методологічних підходів (трансферне управління, алгоритмічне управління, креативне управління), які базуються на виявлених процесах управління інноваціями на підприємствах в умовах постконфліктної трансформації. Проведено аналіз підходів до формування цілей управління інноваціями на підприємствах в умовах постконфліктної трансформації. Обґрунтовано підхід, що міститься в межах 8 ключових просторів, з виділенням 5 груп цілей (фінансові, виробничі, маркетингові, управління людськими ресурсами, інформаційно-технічного забезпечення). Сформовано систему цілей управління інноваційно-інвестиційною діяльністю підприємства. Проведено деталізацію управлінських дії/рішень на стратегічному, тактичному й операційному рівнях та конкретизовано тактичні функціональні цілі у розрізі фінансової, виробничої, маркетингової сфер, сфери управління персоналом та сфери інформаційно-технічного забезпечення, що забезпечує у подальшому оптимізувати використання різних видів ресурсів (у першу чергу, кадрових) на підприємстві. Для підсистеми на стратегічному, тактичному та операційному рівнях розроблено математичне підґрунтя. Отримано результати можуть бути впроваджені в діяльність підприємств та використані в подальших наукових дослідженнях.

МОДЕРНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ВІЙНИ

Наталія ДОМБРОВСЬКА — 2024-08-29

У статті предметом дослідження слугують аспекти якісного та ефективного управління організаціями і підприємствами. При тому, підкреслюється закономірний висновок про те, що в умовах кризи, обумовленої повномасштабною війною, змінюються акценти і прерогативи в управлінні стійкістю та сталим планомірним розвитком суб’єктів господарювання. Якщо за умов стабільності національної економіки – це складання і реалізація програм та планів нарощення обсягів господарської діяльності, ефективне використання ресурсів і збільшення прибутку та рентабельності, то в середовищі кризи – перехід «на рейки» антикризового менеджменту, коли предмет уваги – економічна безпека бізнесу, відповідні механізми й інструменти її забезпечення. На таких засадах метою дослідження визначено обґрунтування інструментів та засобів модернізації системи антикризового менеджменту підприємств в умовах війни. Реалізація вказаної мети дозволила напрацювати комплекс засобів вдосконалення та розвитку систем менеджменту вітчизняних підприємств.

КЕРІВНИЦТВО ТА ЛІДЕРСТВО У ФОРМУВАННІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ

Станіслав САВІН — 2024-08-29

У статті розглядається критична роль керівництва та лідерства у формуванні організаційної культури, яка є основою для успішного функціонування та розвитку будь-якої організації. Відзначається, що лідери не тільки встановлюють стратегічні напрямки та цілі, але й формують цінності, норми та поведінку, які впливають на кожен аспект діяльності організації.

Дослідження базується на теоретичних моделях і емпіричних даних, які підтверджують, що стиль керівництва, комунікаційні стратегії та поведінка лідерів мають значний вплив на культурні аспекти організацій. Зокрема, розглядаються такі підходи до лідерства, як трансформаційне та транзакційне лідерство, та їхній вплив на мотивацію працівників, їх залучення до процесів прийняття рішень, рівень задоволеності роботою та організаційну ефективність. У статті також аналізується, як лідери можуть використовувати різні комунікаційні стратегії для підтримки та розвитку організаційної культури. Особлива увага приділяється ролі зворотного зв’язку, відкритої комунікації та емоційного інтелекту лідерів у створенні позитивного робочого середовища.

Дослідження висвітлює виклики, з якими стикаються лідери у процесі зміни організаційної культури, зокрема опір змінам з боку працівників та необхідність адаптації до зовнішніх змін та нових технологій. У цьому контексті важливим є розвиток лідерських навичок, таких як гнучкість, адаптивність та здатність до інновацій. Відзначається, що ефективне лідерство сприяє досягненню довгострокових цілей організації, підвищенню її конкурентоспроможності та створенню позитивного іміджу як на внутрішньому, так і на зовнішньому рівнях.

АКТУАЛЬНІСТЬ РОЗВИТКУ ІНСТРУМЕНТІВ ІНТЕРНЕТ-МАРКЕТИНГУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЕФЕКТИВНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВ

Артур КІБЕЦЬ — 2024-08-29

В порівнянні з off-line маркетингом, електронна комерція займає значно меншу частку ринку, але щорічно динамічно розвивається. Головними чинниками, які стимулюють розвиток електронної торгівлі, можливо припустити природне прагнення людства до більш ефективного використання часу. При цьому важливо зазначити, що обсяги транзакцій в сегменті електронної торгівлі в різних галузях значно відрізняються. Однією з головних причин є рівень розвитку технологій електронної торгівлі, які можливо поділити на умовні два напрямки: рівень зручності вибору продукту та рівень зручності процесу його придбання. З метою підвищення частки on-line продажів доцільно провести дослідження використання інструментів цифрового маркетингу та сформувати рекомендації що до їх ефективного застосування.

Збільшення валового прибутку компанії та зниження витрат на маркетингову діяльність підприємства є системним та важливим процесом. У зв’язку з початком розвитку та впровадження технологій Метавсесвіту маркетингова діяльність підприємств потребує переоцінки стратегічної концепції розвитку враховуючи принципові зміни інтерфейсів взаємодії на VR (virtual reality) з користувачами та зміни рівня деталізації даних BI (business intelligence) інструментів.

Враховуючи динамічний розвиток конкурентного середовища та технологій Digital маркетингу потрібна розробка ефективних моделей застосування інструментів цифрового маркетингу.

Враховуючи прогноз зростання напрямку електронної торгівлі «E-commerce as percentage of total retail sales worldwide from 2021 to 2027 [5], розміщений на сайті statista.com, обсяг транзакцій у сфері електронної комерції від загальної кількості роздрібної торгівлі збільшиться з 20,1% у 2024 році до 22,6% у 2027 році.

Згідно з даними звіту «Advertising revenue of Google from 2001 to 2023» [5] зростання прибутків компанії Google від рекламної діяльності з 2019 року, становить 176,44%.

З 2019 року обсяг прибутку від реклами компанії Meta Platforms збільшився на 189,43% [5].

В результаті впровадження технологій VR (virtual reality), методи рекламації будуть суттєво змінені, наразі можливо почати працювати з даними технологіями за допомогою інструментів інтернет-маркетингу:

використовувати 3D моделі продукції на сайтах та мобільних додатках, оптимізуючи моделі (з напрямку деталізації, сприйняття, швидкості роботи) та працювати над підвищенням конверсії із перегляду сторінки в замовлення;
використовувати 3D моделі при рекламаціях на платформі Google (на цей час ця технологія доступна тільки в США для категорій: товари для дому та взуття).

Згідно з даними звіту Eurostat «Internet purchases by individuals» [8] за 2023 рік можливо побачити, що рівень роздрібних інтернет-продажів знижується з Заходу на Схід. Дана обставина свідчить про додатковий потенціал у сфері E-commerce для країн Євросоюзу та країн партнерів, що може бути реалізовано у вигляді додаткової міграції продажів з off-line сегмента в on-line.

Обсяг ринку в Україні в сегменті E-commerce за період з 2017 року по 2023 рік зріс на 144,38%, що говорить про переміщення акцентів бізнесу з off-line продажів в on-line.

На підставі проведеного аналізу доцільно констатувати той факт що для активного розвитку електронної торгівлі в Україні буде формуватися попит на наступних спеціалістів: менеджери проєктів у сфері інформаційних технологій, інтернет-маркетологи, UX/UI дизайнери, Front End та Back End розробники сайтів та мобільних додатків. Це потребує реалізації спеціалізованих освітніх програм, наприклад «Інтернет-маркетинг» для підготовки кваліфікованого персоналу в закладах освіти для задоволення ринкового попиту на фахівців даного напрямку.

На підставі даних компанії ТОВ «БЕЙКЕР ТІЛЛІ УКРАЇНА» [9] та даних сайту statista.com [5] виконаний аналіз рівня розвитку/проникнення on-line продажів в Україні та США, в результаті чого можливо зробити висновок про потенціал додаткового розвитку частки on-line продажів в Україні з урахуванням рівня використання інструментів цифрового маркетингу.

В результаті проведеного дослідження були розглянуті рекламні бюджети та сформована оцінка динаміки розвитку інструментів цифрового маркетингу.

Проаналізовано рівень міграції off-line продажів в on-line та сформований перелік рекомендацій (гіпотез) для подальшого розвитку (збільшення) частки цифрового маркетингу у відповідних категоріях товарів. Виконаний порівняльний аналіз згідно з рівнем продажів за допомогою цифрових інструментів маркетингу в Україні та США щодо обраних категорій товарів.

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЧНО-ОРІНТОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ НА ЗАСАДАХ КЛЮЧОВИХ ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ

Тетяна НАЗАРЧУК — 2024-08-29

У статті розглянуто теоретичні та прикладні аспекти розробки стратегічно-орієнтованої системи управління на засадах ключових показників ефективності. Визначено та обґрунтовано передумови та необхідність розробки зазначеної системи управління для підвищення ефективності та результативності сучасних організацій. Запропоновано модель розробки та реалізації стратегічно-орієнтованої системи управління на засадах ключових показників ефективності. Наведено приклади реалізації запропонованої системи для торговельного підприємства. Визначено та представлено у вигляді діаграми Ісікави блокуючі чинники реалізації системи ключових показників ефективності, які згруповано у шість основних блоків: ринок, фінанси, бізнес-процеси, розвиток персоналу, оцінка персоналу та корпоративна культура. Детально висвітлено переваги застосування системи ключових показників ефективності для сучасних організацій.

СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ ЯК ЧИННИКА ВПЛИВУ НА УПРАВЛІННЯ АГРОПРОМИСЛОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ

Янь ПЕН — 2024-08-29

Сільські території відіграють ключову роль у забезпеченні сталого розвитку, підтримці національної економіки та збереженні культурної спадщини. Їх розвиток та підтримка є важливими завданнями і державної політики, і підприємницького осередка. Метою статті є дослідження сучасних проблем трансформації сільських територій як чинника впливу на управління агропромисловим підприємством.

Уточнено визначення терміну «сільські території» як комплексні системами, де поєднуються економічні, екологічні та соціальні аспекти, створюючи умови для сталого розвитку та покращення якості життя місцевих жителів. Проведене дослідження дає підстави розуміти трансформації сільських територій як процес змін, що відбуваються в сільській місцевості під впливом економічних, соціальних, технологічних та екологічних факторів. Цей процес включає в себе ряд аспектів, які впливають на структуру, функціонування та розвиток агропромислових підприємств на сільських територіях. Проаналізовано сучасні концепції трансформації сільських територій, з’ясовано їх сутність, основні переваги та недоліки в контексті забезпечення ефективності управління агропромисловим підприємством.

Встановлено, що менталітет сільського населення відіграє важливу роль у процесі трансформації сільських територій. Тож, врахування менталітету сільського населення дозволяє розробляти більш ефективні та стійкі стратегії розвитку сільських територій, що сприятиме гармонійному росту та підвищенню якості життя у сільській місцевості. Формування стереотипів щодо сільських жителів має глибокий вплив на трансформацію сільських територій. Переосмислення стереотипів допоможе не лише покращити сприйняття агробізнесу, але й сприятиме сталому розвитку сільських територій, підвищуючи їхню привабливість та економічну спроможність.

ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ПІДПРИЄМСТВА СФЕРИ ПОСЛУГ

Катерина ГАРБАЖІЙ — 2024-08-29

В сучасних умовах конкуренції, формування позитивного іміджу підприємства стає ключовим фактором успіху в будь-якій галузі, зокрема, у сфері послуг. Позитивний імідж підприємства допомагає збільшити його конкурентоспроможність, залучити нових клієнтів та зберегти старих, підвищити рівень довіри до компанії та підвищити її доходи.

Формування іміджу підприємства сфери послуг є надзвичайно важливим елементом його успіху. Імідж підприємства визначається сприйняттям клієнтами його товарів та послуг, а також уявленням про компанію в цілому. Сфера послуг має свої особливості, оскільки вона вимагає безперервного взаємодії з клієнтами та постійного покращення якості послуг, щоб задовольняти їхні потреби та очікування. Створення іміджу - питання стратегічного планування діяльності компанії. Привабливий імідж фірми може працювати довгі роки і підтримувати підприємство у важких обставинах. Тому при формуванні іміджу слід спиратися (в основному) на ті поняття і матеріальні об'єкти, які асоціюються у споживачів з вічними цінностями життя. Імідж підприємства визначається сукупністю характеристик, що дають уявлення про його діяльність. Для іміджу важлива не сама характеристика, а те уявлення, яке можна створити про неї професійними засобами і яке забезпечить організації позитивний імідж.

Актуальність дослідження теми формування іміджу підприємств сфери послуг має практичну значущість, оскільки результати дослідження можуть бути використані підприємствами для покращення їхньої репутації та збільшення задоволеності клієнтів.

Крім того, важливим аспектом дослідження є аналіз тенденцій формування іміджу в сфері послуг, зокрема з урахуванням сучасних інтернет-технологій та соціальних мереж.

Також актуальним залишається визначення специфіки формування іміджу підприємств сфери послуг, з огляду на їх особливості, наприклад, індивідуальний підхід до кожного клієнта, якість та ефективність обслуговування, інноваційність та конкурентоспроможність.

У статті розкрито значення іміджу для підприємства, яке надає послуги, і його вплив на конкурентоспроможність та ефективність діяльності. Імідж підприємства виступає як один з інструментів досягнення стратегічних цілей організації, що торкаються основних сторін її діяльності та орієнтовані на перспективу.

УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ВИРОБНИЧОГО ПІДПРИЄМСТВА

Василь ЗЕЛЕНЯК — 2024-08-29

В системі відтворення інвестиціям належить найважливіша роль у відновленні та збільшенні виробничих ресурсів. Особливо гостро питання інвестицій постає в період кризового стану економіки країни та в умовах трансформаційних змін за умов нездатності підприємств генерувати прибуток, який є одним з основних джерел формування інвестиційних ресурсів підприємства. Для отримання залучених інвестиційних ресурсів підприємство повинно відповідати ряду характеристик, тобто бути інвестиційно привабливим. У зв’язку із цим важливого значення набуває використання комплексного підходу до оцінки інвестиційної діяльності.

У процесі формування ринкової економічної системи необхідною умовою формування стабільної позиції та розвитку підприємства є його ефективна інвестиційна діяльність. Це дозволяє переміщати фінансові ресурси суб'єктів господарювання і через їх ефективне використання забезпечувати безперервність процесу виробництва та продажу товарів і послуг на основі постійного відновлення та розширення. Інвестиції в діяльність компанії є об'єктивним процесом, який розвивається відповідно до своїх власних законів і відіграє важливу роль у розвитку економіки. Суб'єкти господарювання змушені приймати рішення про залучення фінансових ресурсів у формі інвестицій для зміцнення економічної безпеки підприємств і подолання фінансових проблем.

Зростання інвестиційної активності підприємства демонструє добрий фінансовий стан економічних суб'єктів, а також є позитивним сигналом про стан економіки та надає інформацію про її розвиток. Економічне зростання держав у значній мірі забезпечується рівнем розвитку наукової, технічної та інноваційної діяльності у всіх сферах економіки, а головним чином в промисловості. Частка нових або вдосконалених технологій, продуктів, обладнання в розвинених країнах становить від 70 до 85 % зростання валового внутрішнього продукту. Можливості розробки, впровадження та використання нових і передових технологій, продуктів залежать від стану інвестиційного клімату в країні, обсягу та структури інвестицій. Сьогодні, більше ніж будь-коли, Україні потрібні інвестиції для економічного розвитку. Ефективна інвестиційна діяльність промислових підприємств дозволяє прискорити темпи відтворення виробничих засобів. У свою чергу, цей процес залежить від правильності організації інвестиційної діяльності та прийняття інвестиційних рішень.

ВІХИ РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ МОДЕЛЕЙ НА БАЗІ ТЕОРІЇ СПІРАЛЬНОЇ ДИНАМІКИ

Олексій ГАГАРІНОВ — 2024-08-29

В статті розглянуті віхи розвитку бізнес-середовища через призму промислових революцій та теорії спіральної динаміки щодо організаційного розвитку. Минуле впливає на теперішнє. Теперішнє формує майбутнє. Світ являє собою складне ціле у взаємозв’язку, котре важко піддається представленню та розумінню, особливо коли мова йде про складні соціально-економічні процеси та організаційні системи, в тому числі підприємства. Перша кардинальна зміна почалася саме з аграрної революції, коли люди одомашнили тварин на бази переходу від збиральництва до землеробства. Після аграрної революції наступив ряду промислових радикальних змін, які почалися з XVIII ст. Перша промислова революція (з 1760-х до 1840 рр.) - винайдення парового двигуна та будівництво залізничних доріг. Друга промислова революція (кінець XIX та початок ХХ ст.) - виникнення масового виробництва завдяки винаходу електрики та впровадженню конвейера. Третя промислова революція, з 1960-х років, - виникнення напівпровідників та їх застосування у великих електронно-обчислювальних машинах, персональних комп'ютерів та мережі Інтернет. Четверта промислова революція, почалася на початку XXI століття і характеризується виникненням “розумних підприємств”. Зміст та сутнісна складова цих періодів наклаладала та накладає своє розуміння на розвиток організаційних моделей, способу взаємодії між стейкхолдерами та самих суб'єктів господарювання, які виникли на пізніх етапах розвитку та розвиваються під впливом глобальних бізнес-трендів. Поглиблення розуміння природи сучасних підходів у менеджменті, що спрямовані на розвиток організаційних систем дозволяє звернення до минулого та дослідження питань організаційних моделей на шляху історії розвитку людства на основі теорії спіральної динаміки Дона Бека та Кріса Кована, в основі якої знаходиться динамічна модель розвитку людини та еволюції її свідомості, зміна основоположних цінностей. Так, з позиції концепції системної досконалості бізнес-організації, то базучаюсь на теорії спіральної динаміці, її розгляд можна починати, в загальносистемному розумінні щодо системного стану, який відповідає в більшій мірі змісту концепції системної досконалості, - з помаранчевої стадії та більш/менш відповідає поточним трендам четвертої індустріальної революції. Суттєвий стратегічний розрив відбувається на базі невідповідності етапу розвитку за віхами індустріальних революцій і поточним станом організації щодо теорії спіральної динаміки. І це вже відноситься до досліджень кожної окремої організації/підприємства. Управління змінами парадигм мислення - це і є мистецтво менеджменту.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

Андрій ГУТОРОВ — 2024-08-29

В умовах капіталізму кінцевою метою діяльності підприємця, фермера є одержання прибутку, який виступає основним джерелом розширеного відтворення. Основою сільськогосподарського виробництва є земля – специфічний актив, який до цього часу повною мірою не включений в економічний і господарський обіг. Зважаючи на особливості землі як засобу виробництва, її капіталізація відбувається нерівномірно, а вартість здебільшого недооцінена. Встановлено, що під економічною ефективністю використання земельних ресурсів необхідно розуміти загальний рівень фермерського господарювання на землі, що характеризується максимумом виробленої продукції при мінімумі витрат з розрахунку на одиницю земельної площі. У такому разі економічний ефект виражає затрати ручної і уречевленої праці, а також обумовлений економічною родючістю ґрунту. Показано, що економічна ефективність не залежить від форми реалізації економічних і земельних відносин. У розробленій типології ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств базовими її видами визначено економічну, екологічну, соціальну й техніко-технологічну ефективність. Залежно від сфери поєднання економічних інтересів формується еколого-економічна, соціально-економічна, виробничо-економічна та соціально-еколого-економічна ефективність землекористування. Остання водночас є іманентною раціональному використанню земельних ресурсів фермерських господарств. Для оцінювання рівня використання земельних ресурсів фермерських господарств нами удосконалено систему показників, що дає змогу якісно і кількісно схарактеризувати відповідний стан земель залежно від конкретного виду ефективності. Основою цієї системи є факторні (еколого-ландшафтний стан земель та інтенсивність використання земельних ресурсів) та результативні (ефективність використання землі як засобу виробництва й об’єкта господарювання) групи показників. Своєю чергою результативні показники поділяються на натуральні й вартісні, охоплюючи загальні, частинні й допоміжні набори індикаторів, що характеризує систему як цілісну, придатну для стратегічного планування й аналізу. Підтверджено, що для оцінювання ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств слід використовувати такі основні методи: розрахунково-конструктивний; метод порівнянь; балансовий метод; індексний метод; метод ланцюгових підстановок; факторний аналіз; функціонально-вартісний аналіз; нормативний метод; метод експертних оцінок; графічний метод; економіко-математичні методи.

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СТАЛОГО ТУРИЗМУ У САТАНІВСЬКІЙ ОБ’ЄДНАНІЙ ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Наталія ПАНЬКІВ — 2024-08-29

Стаття присвячена дослідженню сучасного стану та перспектив розвитку сталого туризму у Сатанівській об’єднаній територіальній громаді Хмельницької області. Рорзглянуто історія територіальної громади, проаналізовано наявні в ній туристично-рекреаційні ресурси та досліджено особливості їх використання. Проаналізовано діяльність установ та суб’єктів регулювання галузі туризму, динаміку розвитку туристично-рекреаційних об’єктів та вплив туристичної діяльності на довкілля громади. За результатами проведеного SWOT/TOWS-аналізу туристично-рекреаційної сфери громади, висвітлено проблеми та перспективи реалізації стратегії сталого розвитку туризму, а також надаються рекомендації щодо розвитку сталого туризму та просування туристичного бренду громади.

ІНВЕСТИЦІЙНА СКЛАДОВА СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ ПРОМИСЛОВОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

Ігор БІЛЕЦЬКИЙ — 2024-08-29

У статті обґрунтована актуальність інвестиційного управління в умовах швидко змінюваних економічних реалій, зокрема під впливом глобалізації, технологічних інновацій та внутрішніх викликів. В умовах воєнних дій та кризових явищ ефективне управління інвестиціями стає ключовим фактором для підвищення конкурентоспроможності, модернізації виробництв і забезпечення сталого економічного зростання. Метою статті є аналіз та оцінка діяльності підприємств промислового сектору України, а також розробка методичного підходу до забезпечення інвестиційної складової, що дозволяє виявити додаткові можливості для залучення додаткових фінансових ресурсів та їх оптимізації.

Доведено, що промисловість є основним драйвером експорту, що допомагає збільшити валютні надходження та зміцнити економічну стабільність країни. У статті акцентується увага на важливості ефективного управління підприємствами промислового сектору, що забезпечує їх стійкий розвиток і конкурентоспроможність. Розробка стратегій, що враховують сучасні економічні виклики, оптимізація ресурсів і впровадження інновацій є ключовими аспектами цього процесу. Також зазначається, що в Україні спостерігається значне падіння загальної кількості підприємств в Україні, що потребує термінових заходів для їх підтримки та відновлення. Аналогічне падіння спостерігається й в кількості діючих промислових підприємств за видами економічної діяльності (B + C + D + E).

В дослідженні сформовано методичний підхід до забезпечення інвестиційної складової підприємств промислового сектору, який включає в себе 8 основних етапів: аналіз потреб та потенціалу; стратегічне планування; створення сприятливого інвестиційного клімату; державна підтримка та стимулювання; розвиток партнерств; залучення іноземних інвестицій; фінансова доступність; оцінка ефективності.

Результати дослідження сприятимуть розвитку промисловості та відновленню економіки країни, підкреслюючи важливість стратегічного управління інвестиціями в сучасних умовах.

ФАКТОРИ ЦІНОУТВОРЕННЯ НА СОНЯШНИКОВУ ОЛІЮ

Андрій САМОЙЛЕНКО — 2024-08-29

У статті наведено підходи до класифікації факторів ціноутворення на сільськогосподарську продукцію та продукти її переробки, на основі чого охарактеризовано особливості їх прояву в ціні соняшникової олії. Наявність різних варіантів узагальнення факторів ціноутворення свідчить про важливість даної науково-практичної проблеми. Ціна є ринковим показником, який визначає ефективність діяльності виробника соняшникової олії, тому для прийняття управлінських рішень потрібне розуміння всієї сукупності умов ціноутворення на ринку. Зважаючи на це, встановлено, що існують зовнішні та внутрішні фактори впливу на ціну соняшникової олії. До зовнішніх факторів пропонується відносити: співвідношення попиту і пропозиції на ринку олії; стан конкуренції в галузі; розвиток нових технологій; рівень економічного зростання; фінансово-економічні заходи державного стимулювання економіки; погодні і кліматичні умови; перехідні запаси залишків рослинної олії у світі; сезонність виробництва; запроваджені інструменти регулювання торгівельної політики; ціни на інші види олій; споживчі настрої населення. Серед внутрішніх факторів пропонується розуміти: рівень витрат виробництва олії; бажану суму прибутку; показники розміру та географічне положення підприємства; підходи до використання елементів комплексу маркетингу; охоплення каналів розподілу.

Визначено умови зниження або підвищення ціни олії при різних варіантах прояву наведених факторів. Ціна соняшникової олії перебуває під постійним впливом всієї сукупності факторів, поєднання яких формує правила функціонування ринку і досить часто супроводжується непередбачуваними наслідками. Наведений перелік факторів варто враховувати учасникам ринкових відносин при прогнозуванні тенденцій зміни ціни на соняшникову олію, щоб усувати ризики отримання негативних показників у господарській діяльності.

КАУЗАЛЬНІСТЬ ДЕФІНІЦІЙ «КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА» ТА «КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ІННОВАЦІЙ»: ЕПІСТЕМОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ З ПОЗИЦІЙ ЦІЛЕЙ УПРАВЛІННЯ

Валентина СТАДНИК — 2024-08-29

Метою статті визначено доведення каузальності дефініцій «конкурентоспроможність підприємства» і «конкурентоспроможність інновацій» з погляду цілей управління та обґрунтування доцільності застосування дефініції «конкурентоспроможність інновації» та її модифікацій в термінологічному словнику теорії інноватики. Досліджуючи епістемологію терміну «конкурентоспроможність підприємства», взяли до уваги спільну рису у сукупності обраних для аналізу визначеннях – відносний характер конкурентоспроможності як об’єкта управління А значить, відносний характер способів оцінювання порівняльних критеріїв, що може впливати на сприйняття цільовими споживачами ступеня закладеної в інновацію корисності. З урахуванням високої мінливості бізнес-середовища і структури споживчих потреб аргументовано доцільність використання ціннісно-орієнтованого підходу до управління конкурентоспроможністю інновацій. В руслі цього підходу висловлено авторську позицію щодо необхідності введення дефініції «конкурентоспроможність інновації», розглядаючи її в контексті порівняння альтернатив кінцевого варіанту реалізованих змін, які пройшли весь комплекс робіт зі створення цінності і виступають засобом задоволення певної споживчої потреби. З урахуванням цього виокремлено особливості, що відрізняють інновації внутрішні і зовнішні. Внутрішню «конкурентоспроможність інновацій» запропоновано розглядати як кращий за встановленими параметрами варіант інноваційних змін у внутрішньому середовищі підприємства, спрямований на вирішення проблеми, що погіршила/погіршує його конкурентоспроможність у стратегічній зоні господарювання. Зовнішню – як кращий спосіб задоволення потреб споживачів, що має тенденцію до зростання затребуваності цільовими аудиторіями. Підкреслено, що в обох випадках це дає змогу визначити потенціал закладеної в інновації корисності (цінності) і сформувати критеріальну базу для порівняльного оцінювання споживчої цінності порівняно із конкурентами.

СТРУКТУРНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ ТА КОНЦЕПЦІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ТА ВЗАЄМОДІЯ

Любов СТАРОДУБЦЕВА — 2024-08-29

Основним критерієм визначення етапу економічного розвитку суспільства є структура економіки. В процесі дослідження було визначено, що із загальнонаукової точки зору структура має риси стійкого, внутрішньо збалансованого об’єкту, якому притаманні причинно-наслідкові зв’язки, що поєднують частини об’єкту у структурну і функціональну цілісність; внутрішні механізми; інтегральна спрямованість системи. З позиції економічної науки під структурою економіки розуміють співвідношення елементів економічної системи, що відображають пропорції національної економіки і стан суспільного поділу праці. Структурні зміни, обумовлені промисловою і науково-технічними революціями, знаменували перехід від доіндустріального до індустріального і згодом до постіндустріального етапу розвитку суспільства. Але науково-технічний прогрес, здійснюючи позитивний вплив на розвиток виробництва, підвищення доходів і рівня життя суспільства, одночасно мав негативний вплив на екологію. Усвідомлення екологічних загроз та четверта науково-технологічна революція сприяли формуванню нової культурної матриці – матриці постіндустріальної цивілізації. Відбувається поступова зміна ціннісної орієнтації суспільства, формуванням концепції сталого розвитку. Нами було досліджено наявність взаємозв’язку між структурними змінами економіки, які передували формуванню і поширенню концепції сталого розвитку у постіндустріальному суспільстві. Для визначення такого взаємозв’язку було досліджено теоретичні та практичні доробки як закордонних, так і вітчизняних вчених. Досліджено причини формування концепції сталого розвитку, та визначено роль для теорії та практики суспільного розвитку, основу якого становлять структурні зрушення економіки. Здійснено аналіз та систематизація етапів формування та імплементації стратегії сталого розвитку, її принципів та інструментів для досягнення поставлених цілей.

СУЧАСНІ ВИКЛИКИ РЕСТОРАННОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ З ВРАХУВАННЯМ УМОВ ВІЙНИ ТА ВИМОГ СУСПІЛЬСТВА

Богдана КОШОВА — 2024-08-29

У статті висвітлено виклики із котрими зіткнувся ресторанний бізнес України у зв’язку із початком війни. Виявлені проблеми завдали значної шкоди, що призвело до закриття більше 25% закладів громадського харчування. Найбільше постраждали прифронтові області: Луганська, Донецька, Запорізька, Харківська, Херсонська, Дніпропетровська, Сумська. Першопочатковими ударами по бізнесу були значний відтік кваліфікованих кадрів, порушення виробничо - господарських зв’язків та погіршення економічного добробуту населення. Але не лише війна завдає шкоди ресторанному бізнесу. Виклики перед якими постали ресторатори зумовлені зміною самого суспільства внаслідок науково-технічного прогресу що видозмінює глобальні процеси зовнішнього середовища. Потреби споживачів сьогодні кардинально відрізняються від тих котрі були затребувані ще 5-10 років тому. Висвітлення таких тенденцій дасть змогу мінімізувати вплив війни на вітчизняний ресторанний бізнес та дозволить адаптуватись до викликів майбутнього.

ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА РІВЕНЬ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ДОСВІД ПОЛЬЩІ

Жанна ЧЕРНЯКОВА — 2024-08-29

Інтернаціоналізація вищої освіти є важливим компонентом стратегії багатьох країн, спрямованої на посилення міжнародної співпраці, підвищення конкурентоспроможності університетів та інтеграцію наукового потенціалу в глобальний освітній простір. Приклади країн ЄС свідчать про важливість наявності національних стратегічних документів, які визначають довгострокові цілі та напрямки розвитку інтернаціоналізації науки і освіти. Перед Польщею також стоїть задача розробки національної стратегії інтернаціоналізації, що базуватиметься на державній науковій політиці та відповідному законодавчому забезпеченні. Очікується, що така стратегія сприятиме інтеграції польських вишів у міжнародний академічний простір та розвитку науки. Ключовим індикатором інтернаціоналізації є кількість іноземних студентів у польських університетах, яка відображає здатність університетів інтегруватися у глобальні процеси. Вплив держави на залучення іноземців реалізується через політики фінансової підтримки, візової лібералізації та спрощення адміністративних процедур, розвиток міжнародних освітніх програм та популяризацію польської освіти за кордоном. Приватні університети демонструють вищі показники інтернаціоналізації завдяки орієнтації на іноземних студентів. Проте польська візова політика потребує покращень через зловживання легким доступом на навчання, коли справжньою метою є робота чи еміграція в інші країни Шенгенської угоди. У зв’язку з цим МЗС Польщі запровадило зміни у візовій системі, серед яких підвищення вимог до кандидатів та обмеження доступу до ринку праці. Аналітичний огляд польського досвіду свідчить про значну роль державної підтримки у досягненні цілей інтернаціоналізації, що є перспективним напрямком подальших досліджень у сфері освітньої політики.

МОДЕЛЮВАННЯ HR-ПРОЦЕСІВ В РЕАЛІЗАЦІЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА

Ірина МИКОЛАЙЧУК — 2024-08-29

Сучасні підприємства потребують прийняття ефективних кадрових рішень, що дозволяють їм досягати конкурентних переваг на ринку та зберігати досягнутий рівень розвитку. Для прийняття таких рішень потрібно ефективно налагоджувати всі кадрові процеси, що між собою взаємопов’язані та відбуваються під взаємним впливом. Кадрові процеси безпосередньо пов’язані з формуванням кадрової політики підприємства, а напрями її реалізації обумовлюють якість та особливості кадрових рішень. Актуальність дослідження обумовлена потребою у моделюванні кадрових процесів, що дозволяє краще зрозуміти складні взаємозв’язки між ними, а також спрогнозувати результати та наслідки. У статті зазначено, що в сучасній практиці управління зростає складність визначення переліку та умов реалізації кадрових процесів на підприємствах. Це обумовлено їх різноманітністю, використанням нових технологій та зростаючою роллю HR-менеджменту у побудові загальної стратегії організації. Зазначено, що моделювання HR-процесів є потужним інструментом у створенні ефективної організації, що дозволяє вирішувати не лише поточні проблеми, але й передбачати майбутні виклики та готуватися до них. Завдяки моделюванню підприємства можуть забезпечити собі конкурентну перевагу та досягти стійкого розвитку. Обґрунтовано зміст поняття «моделювання HR-систем», під яким запропоновано розуміти створення оптимальної системи управління персоналом у відповідності з бізнес-цілями, стратегією, умовами розвитку організації. Запропоновано до адаптації та впровадження у вітчизняну HR-практику фреймворк Гарвардської HR-моделі. Моделювання HR-фахівцями кадрових процесів на підприємстві сприятиме їх оптимізації та автоматизації, прогнозуванню наслідків впливу нових HR-технологій, продиктованих змінами, що відбуваються у кадровій політиці та в цілому підвищенню ефективності діяльності підприємств. Сформовано етапи процесу моделювання кадрових процесів в HR-менеджменті з наведенням їх характерних ознак, а також математичне описання залежності ефективності роботи персоналу від рівня інституційних заходів впливу. Зазначено, що продуктивність персоналу безпосередньо залежить від ступеню його лояльності до підприємства, рівня компетентності, ступеня відповідності професійної підготовки умовам праці та психологічного клімату в організації. У науковій публікації дістало подальшого розвитку застосування кореляційних моделей для моделювання HR-процесів завдяки реалізації ефективній кадровій політиці підприємства.

АНАЛІЗУВАННЯ СТАНУ, ТЕНДЕНЦІЙ ТА СТРУКТУРНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У РЕГІОНАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ: ІДЕНТИФІКАЦІЯ СИЛЬНИХ І СЛАБКИХ СТОРІН, ЗАГРОЗ І ПЕРСПЕКТИВ

Руслан БОЙКО — 2024-08-29

У дослідженні проаналізовано стан, тенденції та структурні характеристики перебігу інвестиційних процесів у Львівській області. Метою статті визначено ідентифікацію сильних та слабких сторін, а також можливостей і загроз розвитку інвестиційних процесів у регіоні (на прикладі Львівської області). Вказано на сильні сторони економіки Львівської області з позиції її інвестиційної привабливості. Ідентифіковано недоліки та слабкі сторони інвестиційного розвитку регіону. Показано можливості інвестиційного розвитку регіону, а також визначено його загрози, з-поміж яких наголошено на необхідності подолання й нівелювання таких загроз подальшого розвитку інвестиційних процесів у регіоні.

ПРИНЦИПИ ТА КРИТЕРІЇ УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У СФЕРІ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ СУБ’ЄКТІВ БІЗНЕСУ В УМОВАХ КРИТИЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

Володимир ПАНЧЕНКО — 2024-08-29

У дослідженні актуалізується проблематика гарантування економічної стійкості вітчизняних суб’єктів господарювання в умовах повномасштабної війни. Відтак, метою цієї публікації визначено обґрунтування принципів, а також окреслення системи критеріїв ухвалення управлінських рішень у сфері забезпечення економічної стійкості суб’єктів господарювання в умовах критичної нестабільності. Показано, що стійкість є категорією похідною від економічної безпеки суб’єктів господарювання. Відтак, її базисні положення виходять з безпеки. При тому, тут властива своя специфіка, головно обумовлена тим, що стійкість – це здатність зберігати свій стан на постійних засадах (у незалежності від погіршення умов зовнішнього чи внутрішнього середовища), тоді як безпека припускає певні послаблення, однак лише до критичного рівні, за яким слідує банкрутство. Відтак, стійкість дозволяє гарантувати міцніші і стабільніші позиції, що важливіше саме в умовах повномасштабної війни, а іншими словами – критично високого рівня нестабільності. На таких засадах визначено принципи, а також обґрунтовано критерії ухвалення управлінських рішень у сфері менеджменту економічної стійкості суб’єктів господарювання.

ВИКОРИСТАННЯ КРИПТОВАЛЮТИ З МЕТОЮ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ КОШТІВ, ЗДОБУТИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ: БІБЛІОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ

Едуард БОГДАН — 2024-08-29

У статті проведено аналіз наукових публікацій щодо використання криптовалют для легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, через бібліометричний підхід та виявлено основні тенденції в науковому дискурсі, включно з найважливішими авторами, джерелами, тематиками та країнами, що активно досліджують цю проблему. Методологія дослідження передбачає проведення бібліометричного аналізу за допомогою бази даних Scopus і програмного забезпечення Biblioshiny для визначення основних тенденцій у наукових публікаціях, ідентифікації провідних авторів, журналів та ключових тем. Результати аналізу показують, що з 2016 року кількість досліджень на цю тему стрімко зросла, що свідчить про посилений інтерес наукової спільноти до фінансових злочинів, пов'язаних із криптовалютами. Найбільшу кількість публікацій розміщено в таких журналах, як Journal of Money Laundering Control та Journal of Financial Crime. Середня кількість цитувань на одну статтю становить 10,95, що свідчить про великий інтерес до теми.У той же час, найбільш цитовані роботи стосуються питань анонімності криптовалют, регуляторних викликів та технологічних інновацій у виявленні підозрілих транзакцій. Близько 17% документів мають міжнародне співавторство, що свідчить про необхідність глобальних зусиль для вирішення питань фінансових злочинів через криптовалюти. Дослідження вперше узагальнює науковий дискурс з теми відмивання грошей через криптовалюти на основі великої кількості публікацій. Це дозволяє виявити ключові теми, авторів та джерела, які домінують у цій сфері, та встановити, як дослідження розвивалося з часом. Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані для вдосконалення регуляторних та правових механізмів, спрямованих на боротьбу з фінансовими злочинами, зокрема відмиванням коштів через криптовалютні мережі.

МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ КІБЕРЗЛОЧИННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ВОЄННИЙ ПЕРІОД

Матвій ПЕЛИХ — 2024-08-29

У статті узагальнено найбільш поширені механізми розвитку кіберзлочинної діяльності, визначено її специфіку у воєнний період та ключові загрози, що постають перед державними інституціями, критичною інфраструктурою та суспільством внаслідок використання цифрових технологій у військових цілях. Мета дослідження полягає у висвітленні специфіки кіберзлочинності в умовах воєнних конфліктів, а також у систематизації механізмів і інструментів, які використовуються для кібератак на критичну інфраструктуру та фінансові системи. У дослідженні за допомогою методів контент-аналізу та порівняльного аналізу виявлено тренди і механізми розвитку кіберзлочинної діяльності, на основі інструментів системного аналізу здійснено оцінювання взаємозв'язків між різними аспектами кіберзлочинності (атаки на критичну інфраструктуру, інформаційні операції, фінансові злочини) та їх впливу на загальну безпеку держави, за допомогою статистичного аналізу здійснено узагальнення кількісних даних щодо кібератак та порівняння динаміки розвитку кіберзлочинності в мирний та воєнний часи. Результати аналізу свідчать про значне збільшення кількості кібератак на критичну інфраструктуру, урядові та військові об'єкти, а також поширення дезінформаційних кампаній. У дослідженні виявлено, що кіберзлочинні угруповання часто використовуються як інструмент державної стратегії в гібридній війні. Використання криптовалют у фінансових злочинах є однією з головних тенденцій, що ускладнює боротьбу з кіберзлочинністю через відсутність ефективних регуляторних механізмів. Результати дослідження можуть бути використані для розробки нових стратегій кібербезпеки в умовах війни, а також для покращення регулятивних і правових механізмів у сфері захисту від кібератак та фінансових злочинів, пов'язаних із криптовалютами.

РЕІНЖИНІРИНГ ЛОГІСТИЧНИХ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ В СУЧАСНИХ ОРГАНІЗАЦІЯХ

Оксана КУЛЬГАНІК — 2024-08-29

Метою статті є аналіз теоретичних і практичних аспектів впровадження реінжинірингу в логістичних системах сучасних організацій. У статті розглядаються вплив глобалізації, цифрових технологій та зростання обсягів даних на управління логістичними процесами, а також визначається роль реінжинірингу бізнес-процесів у забезпеченні ефективності та конкурентоспроможності організацій. Реінжиніринг логістичних бізнес-процесів є стратегічним підходом, який передбачає радикальне переосмислення та перебудову існуючих процесів для досягнення значних покращень у продуктивності, обслуговуванні клієнтів та адаптації до змін у бізнес-середовищі. Автори аналізують етапи впровадження реінжинірингу, серед яких важливими є діагностика існуючих процесів, розробка нових моделей процесів, інтеграція цифрових технологій, управління змінами та оцінка ефективності. Особливу увагу приділено важливості цифровізації бізнес-процесів, яка дозволяє організаціям не тільки автоматизувати процеси, але й створювати персоналізовану взаємодію з клієнтами, що відповідає сучасним вимогам ринку. Впровадження таких інновацій, як IoT, блокчейн, ERP-системи та штучний інтелект, здатне значно підвищити ефективність логістичних операцій і знизити витрати. Стаття також розглядає важливість переходу від традиційного функціонального управління до системної інтеграції, яка дозволяє оптимізувати строки постачання, покращити якість продукції та послуг, а також поліпшити процеси транспортування і складування. В Україні процес впровадження реінжинірингу логістичних бізнес-процесів активно розвивається, і досвід окремих організацій свідчить про позитивні результати, зокрема у підвищенні конкурентоспроможності та стабільності. У підсумку, успішне впровадження реінжинірингу логістичних процесів вимагає не лише змін у технологіях, але й комплексної трансформації управлінських підходів і корпоративної культури, що дозволяє організаціям ефективно реагувати на зміни в ринковому середовищі.